ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГІРНЯК НИКИФОР

  Бібліографічне посилання: Науменко К.Є. ГІРНЯК Никифор [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Girnyak_N (останній перегляд: 20.04.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГІРНЯК НИКИФОР

ГІРНЯК Никифор (27.07.1885–04.03.1962) – військ. і освітній діяч. Д-р філософії. Н. в с. Струсів (нині село Теребовлянського р-ну Терноп. обл.). Закінчив г-зію в м. Коломия (1905), навч. у Львів., Віденському ун-тах. Від 1910 – учитель г-зії в м. Рогатин, організатор і кер. січового, пластового руху (див. "Січ" , "Пласт" ). У роки Першої світової війни – командир сотні, коша Легіону Українських січових стрільців (1914–18), визначний організатор вишкільно-виховних структур легіону та культ.-освіт. роботи. Активний учасник Листопадової національно-демократичної революції в Галичині 1918, командант Терноп. військ. округу, мобілізаційний референт військ. мін-ва Західноукраїнської Народної Республіки (1918–19). Восени 1919 – нач. мобілізаційного від. Гол. управління Генштабу Армії Української Народної Республіки. 1920 очолював ревком Української Галицької армії у Вінниці , сприяв укладенню угоди з командуванням рад. Дванадцятої армії про збереження УГА і про спільну боротьбу проти Польщі (див. Польсько-радянська війна 1920). Від 1921 був у таборах інтернованих частин у Чехословаччині, згодом – проф., дир. г-зії в Тернополі (1922–39), працівник освіти в містах Краків (Польща; 1939–41), Тернопіль (1941–44), в ДП у Німеччині. Від 1949 – педагог у США, голова об-ня колиш. вояків Галицької армії. Автор численних публікацій з історії визвол. змагань 1914–20. П. у м. Кліфтон (США).

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Організація і духовний зріст Українських Січових Стрільців. Філадельфія, 1955
  2. Останній акт трагедії Української Галицької Армії. Нью-Йорк, 1959.
Література:
  1. Українські січові стрільці. 1914–1920. Львів, 1935
  2. Девоссер М. Шляхами вишколу Українського січового стрілецтва. В кн.: За волю України. Нью-Йорк, 1967
  3. Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. Львів, 1990
  4. Українські січові стрільці. К., 1992
  5. Коритко Р. Славетні імена Рогатинської землі. В кн.: Рогатинська земля: Історія та сучасність. Львів – Рогатин, 1995.

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДВАНАДЦЯТА АРМІЯ
  • КОЛОМИЯ
  • ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
  • ЛИСТОПАДОВА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В ГАЛИЧИНІ 1918.
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЛАСТ, УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАСТОВИЙ УЛАД
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • РОГАТИН
  • СІЧ - ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЛИЧИНИ
  • ТЕРНОПІЛЬ
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • ВІННИЦЯ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)