ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЛАДКИЙ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бачинська О.А. ГЛАДКИЙ Йосип Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gladky_Y (останній перегляд: 22.04.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЛАДКИЙ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ

ГЛАДКИЙ Йосип Михайлович (1789–17(05).07.1866) – останній кошовий отаман Задунайської Січі. Н. в с. Мельники (нині село Канів. р-ну Черкас. обл.) в родині сільс. голови. 1820 пішов на заробітки в Одесу, Керч, ін. міста пд. України, потім – у Задунайську Січ, де вступив до козацтва. Спочатку став отаманом Платнірівського куреня (див. Курінь), а 1827 – кошовим отаманом Січі, водночас був затверджений султаном Магмудом II у правах двохбунчужного паші. Брав участь у війні турків з греками, в облозі 1826 фортеці Міссолунгі (нині м. Месолонгіон, Греція). Служив у складі п'ятисотенного загону задунайських козаків на флотилії. Протягом 1820-х рр. унаслідок соціально-екон. кризи в Задунайській Січі, суперечок всередині козацтва, вимог уряду Османської імперії брати участь у придушенні нац.-визвол. повстання в Греції 1821–29 та в російсько-турецькій війні 1828–1829 перейшов до рос. військ, про що попередньо таємно домовився із рос. командуванням. Під час мобілізації задунайців на рос.-турец. війну 1828–29 бл. тисячі козаків на чолі з Г. 30(18) трав. 1828 перейшли Кілійське гирло Дунаю, увійшли в Ізмаїльський порт і приєдналися до рос. армії. Козаки взяли участь у боях проти Туреччини, зокрема в переправі через Дунай рос. армії 8 черв. (27 трав.) та штурмі фортеці Ісакча (нині місто в Румунії). За військ. заслуги Г. отримав чин полковника і дворянство. Після війни уряд доручив йому сформувати із задунайців Азовське козацьке військо, 1832 – призначив наказним отаманом цього війська. Внаслідок розподілу землі в Азовському війську одержав 1600 десятин і влаштував власне г-во, заснував хутір. 1851 вийшов у відставку за власним бажанням. Нагороджений орденами св. Георгія 4-го ст. (1830), св. Анни 2-го ст. (1831), св. Володимира 3-го ст. (1840), дістав чин ген.-майора (1843). П. від холери в м. Олександрівськ (нині м. Запоріжжя), де похований на козац. Пилипівському цвинтарі.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Гладкий В. Осип Михайлович Гладкий. Кошевой атаман Запорожской Сечи. 1789–1866. "Русская старина", 1881, № 2
  2. Бойко А.В., Маленко Л.М. Матеріали до історії Азовського козачого війська. Запоріжжя, 1995.

Посилання:
  • АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ДЕСЯТИНА
  • КЕРЧ
  • КОШОВИЙ ОТАМАН
  • КУРІНЬ
  • ОДЕСА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • ЗАПОРІЖЖЯ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ДОБРУДЖА
  • ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • КРАСОВСЬКИЙ ОПАНАС ІВАНОВИЧ
  • ПОЛК
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)