ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГОЛЬШАНСЬКІ (ДУБРОВИЦЬКІ)

  Бібліографічне посилання: Шевченко Н.В. ГОЛЬШАНСЬКІ (Дубровицькі) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Golshanski_rid (останній перегляд: 21.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОЛЬШАНСЬКІ (ДУБРОВИЦЬКІ)

ГОЛЬШАНСЬКІ (Дубровицькі) – князівський рід 13–16 ст. литов. походження. Мав володіння на Волині (Дубровицьке і Степанське князівства), у Білорусі (Гольшани, Глузьк, Романов в Ошмянському пов.), Литві. Один із 9 родів – гол. княжат Волині, представники якого посідали високі держ. пости у Великому князівстві Литовському (ВКЛ). Один із найстаріших (за Биховця хронікою) представників роду – Гольша був родичем литов. кн. Тройдена і входив до найближчого оточення вел. кн. литов. Вітеня. 1280 він заснував поселення в Ошмянському пов. (нині с. Гольшани Гродненської обл., Білорусь), що й стало родовим гніздом Г. В роду багато відомих людей. Іван Ольгимонтович (р.н. невід.–1401) – один із радників вел. кн. литов. Вітовта, від 1392 входив до складу панів-ради, 1396–97 – намісник кн. литов. у Києві. За службу пожалуваний землею – Дубровицьким князівством на р. Горинь (притока Прип'яті, бас. Дніпра). Мав 4-х синів і дочку Уляну (1378–1448), яка з 1418 стала дружиною Вітовта. Дочка його сина Андрія Івановича (1365–1410) Софія (1405–61) з 1422 – дружина польс. короля Ягайла – засн. королів. династії Ягеллонів (мала двох синів – Владислава III і Казимира IV Ягеллончиків). Ін. сини Івана – Михайло Іванович (р. н. невід. – 1433) та Семен Іванович (р. н. невід. – 1433) були активними учасниками боротьби між Сигізмундом Кейстутовичем і Свидригайлом Ольгердовичем за великокнязівський престол, спочатку на боці Свидригайла, а потім – Сигізмунда, внаслідок чого і були страчені першим. Син Михайла Данило Михайлович, великокнязівський намісник у Києві (1422), був прибічником Свидригайла і загинув у битві під Вількомиром (1435; нині м. Укмерге, Литва). Син Семена Юрій Семенович (1410–57) був одним із організаторів обрання 1440 вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика, 1456 відстоював права на віленський престол представника київ. князівської династії Олельковичів Семена Олельковича. Мав 5 синів і дочку Ганну, яка стала другою дружиною намісника литов. у Києві М.Гаштовта. Син Іван Юрійович (Дубровицький) загинув 1481 за участь у змові князів 1481. Його син Юрій Іванович (1480–1536) 1508–10 – київ. воєвода. Збудував замок у м-ку Дубровиця на Волині. Його син Януш Юрійович (1505–43) – стольник (1540), а 1542 – київ. воєвода. Другий син Юрія Семеновича Олександр Юрійович (1440–1511) від 1488 – підчаший і намісник гродненський, з 1493 – каштелян віленський і староста берестейський, перейшов з православ'я у католицизм і значно примножив земельні володіння роду. Третій син Юрія Семеновича Семен Юрійович (1445–1505) з 1490 – староста луцький, маршалок Волин. землі (1494), виконував обов'язки гетьмана ВКЛ і воєводи новогрудського (1500–01). З одруженням із княжною Н.Збаразькою значно розширив свої маєтності на Волині. Їхня дочка Тетяна стала дружиною кн. К.Острозького, з посагом якої він отримав ч. родових земель Г. Син Олександра Юрійовича Павло Олександрович (1490–1555) навч. в Краківському університеті (1504), а потім – у Римі (1512), був прелатом-архідияконом костьолу у Вільно (нині м. Вільнюс), вихователем майбутнього великого кн. литов. Сигізмунда II Августа, з 1530 – луцький катол. єпископ, а з 1536 – віленський. Семен Юрійович (1515–56) – останній представник чол. лінії роду, після смерті якого маєтності Г. перейшли до його 6 сестер, а потім з їхнім посагом розійшлися серед князівських родів Сапіг, Заславських, Полубенських, Курбських, Кірдеїв, Соломерецьких, Вишневецьких.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Wolff J. Kniaziowe litewsko-ruscy od końca cztrenastego wieku. Warszawa, 1895
  2. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993.

Посилання:
  • БИХОВЦЯ ХРОНІКА
  • ДУБРОВИЦЯ
  • ГАШТОВТ МАРТИН ІВАНОВИЧ
  • КАШТЕЛЯН
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • КРАКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КИЇВ
  • МАРШАЛОК
  • ОСТРОЗЬКИЙ КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ
  • ПАНИ-РАДА
  • ПІДЧАШИЙ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • САПІГИ
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ
  • СТОЛЬНИК
  • СВИДРИГАЙЛО, СВИДРИГАЙЛО-БОЛЕСЛАВ ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • СИГІЗМУНД ІІ АВГУСТ
  • СИГІЗМУНД КЕЙСТУТОВИЧ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ВЛАДИСЛАВ ІІІ ВАРНЕНЧИК
  • ВОЄВОДА
  • ВОЛИНЬ
  • ВИШНЕВЕЦЬКІ
  • ЯГЕЛЛОНИ
  • ЗАСЛАВСЬКІ
  • ЗМОВА КНЯЗІВ 1481

  • Пов'язані терміни:
  • ДУБРОВИЦЯ
  • ХРЕБТОВИЧІ
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • СТАНІСЛАВ, КИЇВ. КНЯЗЬ
  • СТЕПАНЬ, СМТ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТУРОВО-ПІНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО, ТУРОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЗМОВА КНЯЗІВ 1481


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)