Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. ГОЛУБЕНКО Петро [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Golubenko_P (останній перегляд: 24.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОЛУБЕНКО Петро (справжні прізв., ім'я та по батькові – Шатун Петро Іванович; псевдоніми – Петро Ромен, Дмитро Кармазин, Д.Шуменко; 12.01.1907–06.10.1987) – літературознавець, журналіст, публіцист, літ. критик, поет, редактор, педагог, громад. та політ. діяч. Н. в с. Деркачі (нині м. Дергачі) у сел. родині. Замолоду почав писати поезії та прозу. Закінчив Харків. пед. технікум (1928), вчителював на Уманщині. Закінчив Харків. ун-т (1936), отримав рекомендацію до аспірантури за фахом "літературознавство", але був призваний до лав Червоної армії (див. Радянська армія). Служив під Білою Церквою, читав офіцерам курс літ. 1938–41 – аспірант Харків. ун-ту. У трав. 1941 захистив канд. дис. "Естетичні погляди Шевченка", дістав призначення на роботу в Черкас. пед. ін-т. Війна й нім. окупація застали його в рідному селі. За вказівкою підпільної Організації українських націоналістів став шкільним інспектором Деркачівського (нині Дергачівський) р-ну. Після звільнення Деркачів рад. військами засуджений до смертної кари, яку замінили відправкою на передову. 1944 опинився в нім. таборі ДП. По закінченні війни емігрував до США. Став відомим як дослідник укр. літ. завдяки публікаціям у виданнях Європи й Америки. Досліджував культ. процес в Україні 1920-х рр. – "українізацію" (див. Українізації політика) та "розстріляне відродження". Автор бл. 60 літ.-критичних та ідеолого-політ. праць. Майже половина з них присвячена М.Хвильовому ("М.Хвильовий і молодь", "Шевченко і Хвильовий", "Ідеологія і світогляд хвильовизму" та ін.) і нац. питанню ("Український націоналізм в УРСР", "Український націоналізм і донцовщина", "Микола Сціборський – теоретик українського націоналізму" та ін.). Очолював Всеукр. нац. раду, виступав на з'їздах Орг-ції держ. відродження України. Співробітничав з журналами "Сучасність", "Орлик", "Нові дні", "Самостійна Україна" та низкою газет. П. у шт. Флорида (США). Похований на українському цвинтарі св. Андрія у Бавнд-Бруку під Нью-Йорком.