ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГОРБАЧОВ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. ГОРБАЧОВ Михайло Сергійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gorbachov_M (останній перегляд: 11.12.2017)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОРБАЧОВ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ

ГОРБАЧОВ Михайло Сергійович (н. 02.03.1931) – політ. та держ. діяч, президент СРСР. Н. в с. Привольне Пн.-Кавказького краю (нині село Ставропольського краю, РФ). Трудовий шлях розпочав у колгоспі пом. комбайнера МТС. Закінчив юридичний ф-т Моск. ун-ту (1955), екон. ф-т Ставропольського с.-г. ін-ту (1967). Отримавши диплом про вищу освіту, працював у Ставропольському краї: 1955–62 – 1-й секретар Ставропольського міськкому ВЛКСМ, заст. зав. від. пропаганди та агітації, 2-й, 1-й секретар крайкому ВЛКСМ; 1962–66 – парторг Ставропольського територіально-вироб. колгоспно-радгоспного управління; 1966–68 – 1-й секретар Ставропольського міськкому КПРС; 1968–70 – 2-й секретар крайкому КПРС; 1970–78 – 1-й секретар Ставропольського крайкому КПРС. Від 1971 – чл. ЦК КПРС; 1978–85 – секретар ЦК КПРС; від 1979 – канд. у чл. політбюро ЦК КПРС; від 1980 – чл. політбюро ЦК КПРС; берез. 1985 – серп. 1991 – ген. секретар ЦК КПРС; 1988–90 – Голова Президії ВР СРСР; берез. 1990 – груд. 1991 – Президент СРСР. Перебування Г. на найвищих держ. постах СРСР ознаменовано радикальними трансформаційними процесами на всіх рівнях сусп. буття. У груд. 1984 на нараді в ЦК КПРС Г. виступив із доповіддю "Жива творчість народу", в якій заявив про необхідність подолання тогочасних догматичних уявлень в політекономії соціалізму, про розвиток самоуправління в економіці, підтримку новаторських ініціатив, розширення демократії, гласності, плюралізму думок. Осн. тези доповіді згодом стали програмними положеннями перебудови. Після обрання у берез. 1985 ген. секретарем ЦК КПРС Г. розпочав реформування сусп. життя в СРСР. Відправним пунктом нового (останнього) періоду історії СРСР став квітневий 1985 пленум ЦК КПРС, який офіційно дав старт перебудові. У трав. 1985, відвідуючи Ленінград (нині м. Санкт-Петербург), уперше відкрито заявив про зниження порівняно з попереднім періодом темпів екон. росту в країні та про необхідність підвищення життєвого рівня людей. У черв. 1985 на екон. нараді в ЦК КПРС висунув гасло про прискорення наук.-тех. прогресу. 1985–88 Г. проводить кардинальні зміни у зовн.-політ. курсі СРСР. На січневому 1987 пленумі ЦК КПРС ініціював розроблення нового виборчого законодавства. Від жовт. 1987 в країні розпочався процес реабілітації колиш. репресованих. 1987 вийшла в світ концептуальна праця Г. "Перестройка и новое мышление для нашей страны и для всего мира". У черв. 1988 за його головування проходила XIX конф. КПРС, серед гол. підсумків якої – початок політ. реформування рад, підготовка виборів нар. депутатів на альтернативній основі, резолюція "Про гласність", що відкривала реальні можливості для свободи слова. У лют. 1990 на пленумі ЦК КПРС Г. заявив про необхідність запровадження інституту Президента СРСР і скасування в Конституції СРСР положення про керівну роль Комуністичної партії Радянського Союзу в рад. д-ві. У берез. 1990 на 3-му З'їзді нар. депутатів СРСР ці рішення були прийняті, на ньому ж було обрано першого президента СРСР – Г. У квіт. 1991 президент підписав із лідерами 9 республік (у т. ч. й УРСР) угоду про спільну розробку проекту нового Союзного договору (див. "Новоогарьовський процес" 1991). 19–22 серп. 1991 найближче оточення Президента СРСР здійснило невдалу спробу держ. перевороту. 22 серп. 1991 Г. склав обов'язки ген. секретаря ЦК КПРС, зважаючи на роль парт. структур у підготовці путчу (ГКЧП). 25 груд. 1991, після підписання главами Росії, України та Білорусі Біловезької угоди про створення СНД 1991, заявив про відставку з поста Президента СРСР та підписав указ про передачу повноважень Президенту РФ Б.Єльцину. Здійснюючи держ.-партійне кер-во країною, Г. добре усвідомлював важливість України для СРСР. Після обрання на пост ген. секретаря ЦК КПРС він уже в черв. 1985 здійснив візит до УРСР. Друга за значенням союзна республіка сприймалася ним не інакше, як невід'ємна складова єдиного союзу – з багатою сировинною базою, розвинутими індустрією та с.-г. комплексом. Він був щиро переконаний, що нац. питання в Україні не існує, а укр. народ не мислить свого існування без рос. Особливо виразно це проявилося під час "Новоогарьовського процесу" з підготовки Союзного договору, де Україні знову відводилася роль лише "суверенної республіки". Г. так і не збагнув на той момент глибинних державотворчих перетворень, що набули в Україні невідворотного характеру. Зрештою, нерозуміння та неприйняття процесів нац. самоствердження, що відбувалися на теренах СРСР, стали однією з причин його поразки як держ. лідера. Після відставки з поста Президента СРСР заснував та очолив Міжнар. фонд соціально-екон. політологічних досліджень (Горбачов-фонд). Лауреат Нобелівської премії миру (1990). Нагороджений трьома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, орденом "Знак Пошани".


Праці:
  1. Перестройка и новое мышление для нашей страны и для всего мира. М., 1987
  2. Избранные речи и статьи, т. 1–7. М., 1987–90
  3. Августовский путч: Причины и следствия. М., 1991
  4. Декабрь-91. Моя позиция. М., 1992.
Література:
  1. Авторханов А. От Андропова к Горбачеву. Париж, 1986
  2. Medwedijew Z. Der Generalsekretär. Darmstadt, 1986
  3. Ruge G. Michail Gorbatschow: Eine Biografie. Frankfurt am Мain, 1990
  4. Gorbachev Michail Sergeevich. В кн.: Historisches Lexikon der Sowjetunion. 1917/22 bis 1991. München, 1993
  5. Suny R.G. The Soviet Experiment: Russia, the USSR, and Successor States. New York–Oxford, 1998.

Посилання:
  • БІЛОВЕЗЬКА УГОДА ПРО СТВОРЕННЯ СНД 1991
  • ЄЛЬЦИН БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • НОВО-ОГАРЬОВСЬКИЙ ПРОЦЕС
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЦІАЛІЗМ

  • Пов'язані терміни:
  • АНАРХІЗМ
  • АНДРОПОВ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЧОРНОВІЛ В'ЯЧЕСЛАВ МАКСИМОВИЧ
  • ДЕМОКРАТІЯ
  • ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ
  • ЄЛЬЦИН БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
  • ФОРОС , МІСТО АРК
  • ГРОМАДСЬКІ ТОВАРИСТВА І ОБ'ЄДНАННЯ УРСР
  • ІОАНН ПАВЛО ІІ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 1990–1996
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • ЛИТВА, ЛИТОВСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • МОЛДОВА
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • НОВІТНЯ ІСТОРІЯ
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • НОВО-ОГАРЬОВСЬКИЙ ПРОЦЕС
  • ПЕРЕБУДОВА
  • ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНИЙ АЛЬЯНС
  • ПОЛІТБЮРО, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ РКП(Б)/ВКП(Б)/КПРС
  • ПОЛІТИЧНІ В'ЯЗНІ
  • ПОЛЬЩА
  • РОСІЯ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • СОЛЖЕНІЦИН ОЛЕКСАНДР ІСАЙОВИЧ
  • СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТЕРЕЛЯ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ
  • ТОТАЛІТАРИЗМ
  • ВЕРХОВНА РАДА СРСР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)