ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ 1413

  Бібліографічне посилання: Шабульдо Ф.М. ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ 1413 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gorodelska_uniya_1413 (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ 1413

ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ 1413 – угода, укладена між польс. королем Владиславом II Ягайлом і вел. кн. литов. Вітовтом у замку Городля (на р. Зх. Буг) 2 жовт. на спільному польс.-литов. сеймі. Вона підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385, задекларувала повторне об'єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського (ВКЛ) в одну д-ву "на вічні часи" перед лицем воєн. загрози з боку нім. хрестоносців (див. Лівонський орден, Тевтонський орден) та "інших будь-яких неприятелів". За ВКЛ визнавалося право на автономію: зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві й за Вітовтом закріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польс. короля) титул вел. кн. литов. Унія передбачала уніфікацію адм.-тер. устрою ВКЛ на взірець устрою Польс. королівства, першими кроками до чого мали стати запровадження у Литві сейму та столичних і земських вищих урядів (воєводств, каштелянств та ін.), що мали бути подібними до польс. Було визначено також принцип обрання монархів у Польс. королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. Продовжуючи та розвиваючи традицію, започатковану Кревською унією, Г.у. підтверджувала права на всі земельні наділи, "вольності" та привілеї, надані катол. церкві в литов. землях, зокрема у Вільно (нині Вільнюс), а також права та привілеї катол. панів, бояр і шляхти, проголошувала поширення пільг, якими користувалися власники вотчинних володінь, на пожалувані їм землі. У такий спосіб литов. боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польс. магнатами та шляхтою, зовн. проявом чого стало прийняття найвпливовішими його представниками польс. шляхетських гербів і заміна старого терміна "бояри" новим – "барони і нобілі". У спец. статтях Г.у. наголошувалося, зокрема, на тому, що "згідно із звичаєм Польського королівства, котрий здавна утримується", займати вищі урядові посади та бути допущеним до великокнязівської ради й користуватися усіма наданими правами і привілеями можуть лише пани і бояри – католики за віросповіданням і ті, хто отримав герби польс. шляхти, а не "відщепенці чи невірні", тобто представники правосл. та мусульманського населення. Комплекс документів Г.у. складають: 1) акт про прийняття родами польс. шляхти литов. бояр під свої герби; 2) акт, яким литов. бояри присягали на вірність польс. шляхті, Короні Польській, королю Владиславу II Ягайлу і вел. кн. Вітовту, обіцяючи в разі смерті Вітовта прийняти вел. князем литов. того, кого їм дасть король Владислав або його наступники і польс. шляхта; 3) акт, яким Владислав II Ягайло (король польс., верховний князь литов.) та Вітовт (вел. кн. литов.) визначали характер зв'язку ВКЛ із Короною Польською й надали низку привілеїв литов. боярам, застерігаючи, що ними можуть скористатися лише ті, хто буде уживати герби, дані польс. шляхтою. Г.у. заклала політико-правові основи для започаткованого ще умовами Кревської унії процесу трансформації сусп.-політ. структури ВКЛ, її зближення й поступового зрощення з такою ж структурою Польс. королівства. В істор. літ. Г.у. справедливо вважають перемогою польс. дипломатії. Унія була укладена після зміцнення міжнародного становища Литви, яке стало результатом "Великої війни" 1409–1411 з рицарями-хрестоносцями, однак вона нав'язала Литві другорядну роль у новому держ. об'єднанні. Політ. наслідки унії також були неоднозначні. Закріплюючи за литов. катол. знаттю панівне становище у ВКЛ, унія водночас послаблювала позиції цієї знаті у князівстві, загрожуючи йому розбратом на реліг. ґрунті й повним розривом співробітництва катол. знаті з правосл. частиною нас., у середовищі якого дедалі більше посилювалися тенденції до політ. сепаратизму. Разом з тим Г.у. створила певні умови для сприйняття нас. ВКЛ культ. здобутків зх.-європ. цивілізації.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Akta unji Polski z Litwą 1385–1791. Krakόw, 1932
  2. Kutrzeba S. Unia Рolski z Litwą. В кн.: Polska i Litwa w dziejowym stosunku. Kraków, 1914
  3. Paszkiwicz H. O genezie i wartości Krewa. Warszawa, 1938
  4. Пичета В.И. Польско-литовские унии. В кн.: Пичета В.И. Белоруссия и Литва в XV–XVI вв. М., 1961
  5. Bardach J. Krewo: Lublin. Z problemów unji polsko-litewskiej. В кн.: Bardach J.
  6. Jučas M. Nuo Krevos sutarties iki Lublino unijos. Kaunas, 1970
  7. Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. М., 1975
  8. Wisner H. Unia. Sceny z przeszłości Polski i Litwy. Warszawa, 1988
  9. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 4. К., 1993.

Посилання:
  • БОЯРИ
  • ГЕРБ
  • КОРОНА, КРОНА
  • КРЕВСЬКА УНІЯ 1385
  • ЛІВОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • МАГНАТИ
  • ПАНИ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ТЕВТОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ВЕЛИКА ВІЙНА 1409-1411 РР.
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ЯГАЙЛО, ВЕЛ. КНЯЗЬ ЛИТОВ.

  • Пов'язані терміни:
  • КНЯЗЬ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ЯГАЙЛО, ВЕЛ. КНЯЗЬ ЛИТОВ.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)