ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГОРТІ МІКЛОШ

  Бібліографічне посилання: Держалюк М.С. ГОРТІ Міклош [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gorti_M (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГОРТІ МІКЛОШ

ГОРТІ (Horthy) Міклош (18.06. 1868–09.02.1957) – угор. держ. і політ. діяч. Н. в м. Кендереш (Угорщина) в сім'ї дрібного дворянина. 1886 закінчив військ.-мор. акад. у Відні. 24 роки служив на військ. флоті Австро-Угорщини. 1909 – ад'ютант імп. Франца-Йосифа I у званні капітана 1-го рангу. На початку Першої світової війни – командир крейсера "Принц Євгеній". Від лют. 1918 – контр-адмірал, головнокомандуючий мор. флотом Австро-Угорщини. Од жовт. 1918 – віце-адмірал.

1 берез. 1920 Нац. збори (парламент) обрали Г. регентом Угорщини. Своєю дієвою політикою він забезпечив незалежний від Австрії розвиток країни. Протягом 1921 провів детронізацію Габсбургів. Започаткував формування в Угорщині авторитарного режиму. Домагався перегляду Тріанонського мирного договору 1920, повернення втрачених угор. етнічних територій. У зовн. політиці здійснював курс на військ.-політ. зближення з Італією, Німеччиною, Австрією, Болгарією з метою перегляду кордонів із сусідніми д-вами. Протягом листоп. 1938 – квіт. 1941 йому вдалося реалізувати свій задум: пд. р-ни Словаччини, всю Закарпатську Україну, пн. Трансільванію (істор. обл. на пн. зх. Румунії), пн. Воєводину (автономний край у складі Сербії) знову було приєднано до Угорщини, завдяки чому остання перетворилася з малої в середню європ. д-ву (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940).

Г. добровільно вступив 27 червня 1941 у війну проти СРСР на боці Німеччини, одночасно проводив таємні переговори з країнами антигітлерівської коаліції про визнання ними за Угорщиною прилучених до неї тер., за що та готова була вийти з війни. Але СРСР, США, Велика Британія на ці умови не погодилися.

15 жовтня 1944 Г. зробив заяву до угорського народу про припинення війни, однак під тиском Берліна підписав відмову від влади, передавши її до рук фашистської партії на чолі з Ф.Салаші. Після цього Г. було вивезено до Німеччини (Баварія). Угорщина продовжувала війну на боці Німеччини.

На Нюрнберзькому процесі 1945–1946 Г. спочатку фігурував лише як свідок, але потім його визнано воєнним злочинцем.

1948 переїхав з Німеччини на постійне місце проживання до Португалії, де й помер у м. Ешторил поблизу м. Лісабон. У 1990-х рр. прах Г. перевезений і перепохований в Угорщині.

дата публікації: 2004 р.

Посилання:
  • АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІЦІЯ У ІІ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • АВТОРИТАРНІ РЕЖИМИ
  • ФРАНЦ-ЙОСИФ I ГАБСБУРГ
  • ГАБСБУРГИ
  • НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС 1945–1946
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТРІАНОНСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР
  • ВІДЕНЬ
  • ВІДЕНСЬКІ АРБІТРАЖІ 1938 І 1940
  • ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ

  • Пов'язані терміни:
  • БОНКАЛО ШАНДОР
  • ДЕРЖАВА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН
  • ГРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ
  • МУКАЧЕВЕ
  • ПОЛІТИЧНІ В'ЯЗНІ
  • УГОРЩИНА
  • ВЕЛИКИЙ БИЧКІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)