ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГРАББЕ ПАВЛО ХРИСТОФОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ГРАББЕ Павло Христофорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grabbe_P (останній перегляд: 26.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРАББЕ ПАВЛО ХРИСТОФОРОВИЧ

ГРАББЕ Павло Христофорович (1789 або 1790–27(15).07.1875) – військовик, дипломат, генерал-ад'ютант (1839), дійсний чл. Рос. геогр. т-ва (1847), граф (1866). Із родини чиновника. Н. в Кексгольмі (нині м. Приозерськ Ленінгр. обл., РФ). Навч. у петерб. сухопутному кадетському корпусі, по закінченні (1805) – артилер. офіцер, перший ад'ютант ген. О.Єрмолова. За мужність у протинаполеонівських кампаніях 1806–07 нагороджений орденом св. Анни 3-го ст. та золотим хрестом. По тому квартирував на Волині.

1810 під дипломатичним прикриттям направлений військ. агентом до Німеччини та Австрії. 1812 – ад'ютант М.Барклая де Толлі, переведений до гвардії. На початку Війни 1812 здійснив унікальну розвідку по франц. маршових колонах. Брав участь у боях на Дніпрі, Бородінській битві 1812 та подальших операціях рос. армії, в її зарубіжному поході, відзначений орденами св. Георгія 4-го класу, св. Анни 2-го ст. з діамантовими знаками, св. Володимира 4-го класу з бантом. 1816 – полК., 1817 – командир Лубен. гусарського полку.

Чл. "Союзу благоденства", учасник Моск. з'їзду 1821. За доносом 1822 імп. Олександром I усунутий з посади, засланий до м. Ярославль (нині місто в РФ), 1823 направлений до м. Лебедин у ранзі молодшого полк. Сіверського кінно-єгерського полку. Заарештований у с. Полошки Черніг. губ. (нині село Глухівського р-ну Сум. обл.) за наказом імп. Миколи I від 30(18) груд. 1825 і допроваджений на гаупт-вахту Гол. штабу в Санкт-Петербурзі. 14(02) січ. 1826 звільнений, але наступного дня знову затриманий. За найвищим повелінням підданий 4-місячному ув'язненню в Дюнамюндській фортеці (біля гирла р. Даугава), що тривало до 31(19) серпня. По тому повернутий до свого полку. 1827 переведений до Дерптського кінно-єгерського полку, потім – до Новорос. драгунського полку.

Активний учасник російсько-турецької війни 1828–1829, командував авангардом рос. військ у Валахії (див. Волощина), виконував обов'язки начальника штабу корпусу. Був поранений, за героїзм отримав орден св. Володимира 3-го класу, золоту шаблю з написом "За хоробрість" та звання генерал-майора. На рос.-польс. війні 1831 (див. Польське повстання 1830–1831) був контужений, удостоївся орденів св. Георгія 3-го ст. і св. Анни 1-го класу. 1832 очолив д-зію. Ген.-лейтенант (1837). За дії на маневрах у Вознесенську восени 1837 Микола I вручив йому орден Білого Орла. 1838–42 керував військами на Кавказ. лінії та у Чорноморії. 1839 відзначений орденом Олександра Невського, 1841 – діамантовими знаками до нього. Мешкав потім у Києві, С.-Петербурзі, селах Блотниця (Болотниця) та Тимчиха Прилуцького пов. (нині Болотниця та Грабщина Талалаївського р-ну Черніг. обл.) та Тростянці.

Як особистий представник царя 1846 зустрічався з турец. султаном Абдул-Меджидом, 1849 уклав Балта-Лиманську конвенцію. У ході придушення угор. революції 1849 (див. Революції 1848–1849 в Європі) орудував особливим експедиційним загоном. 1853 тимчасово позбавлений звання генерал-ад'ютанта за недогляд за коштами для поранених. Під час Кримської війни 1853–1856 виконував обов'язки коменданта Кронштадта, військ. губернатора Ревеля (нині – Таллінн) та команд. рос. військ в Естляндії. Генерал од кавалерії (1855). Наказний отаман Війська Донського (1862). Чл. Держ. ради від 1866. В останній період життя став кавалером орденів св. Володимира 1-го класу й св. апостола Андрія Первозванного. Автор мемуарів.

П. у власному маєтку в с. Тимчиха.

Першою дружиною Г. була Віра Скоропадська (1801–28), другою – Катерина Ролле (Ролла). Частину архіву Г. зберігав М.Маркевич.

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Письмо "Русский архив", 1869, № 4
  2. Из памятных записок. Там само, 1873, кн. 1
  3. Записная книжка. М., 1888
  4. Из дневника и записной книжки. "Русский архив", 1889.
Література:
  1. Генерал-адъютант граф Граббе. "Харьковские губернские ведомости", 1875, 26 июля
  2. И.И.О. Граббе. В кн.: Энциклопедия военных и морских наук, т. 2. СПб., 1885
  3. Записки, статьи, письма декабриста И.Д. Якушкина. М., 1951
  4. Чернов С.Н. У истоков русского освободительного движения. Саратов, 1960
  5. Фонвизин М.А. Сочинения и письма, т. 1. Иркутск, 1979
  6. Декабристы: Биографический справочник. М., 1988
  7. Граббе, Павел Христофорович. В кн. Русский биографический словарь. М., 1997
  8. Милютин Д.А. Воспоминания. М., 1997.

Посилання:
  • БАРКЛАЙ ДЕ ТОЛЛІ МИХАЙЛО БОГДАНОВИЧ
  • БОРОДІНСЬКА БИТВА 1812 Р.
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КИЇВ
  • ЛЕБЕДИН
  • МАРКЕВИЧ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • РЕВОЛЮЦІЇ В ЄВРОПІ 1848–1849 РОКІВ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА
  • ТРОСТЯНЕЦЬ, МІСТО СУМСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВОЛОЩИНА
  • ВОЛИНЬ
  • ВОЗНЕСЕНСЬК

  • Пов'язані терміни:
  • КОСТЕНЕЦЬКИЙ ЯКІВ ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)