ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГРУДНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Юренко О.П. ГРУДНИЦЬКИЙ Олександр Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grudnycky_O (останній перегляд: 24.04.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРУДНИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ

ГРУДНИЦЬКИЙ Олександр Григорович (19(07).07.1892 – після 28.08.1921) – політ. діяч, письменник, публіцист. Н. в м. Полтава. Закінчив г-зію, навч. в Київ. комерційному ін-ті. Чл. Української соціал-демократичної робітничої партії. Від берез. 1917 – співробітник її центр. органу – "Робітничої газети". Публіцистичні та худож. тв. Г. публікувалися у київ. журналах "Кооперативна зоря", "Будяк", "Книгарь", "Універсальний журнал". Автор зб. новел "П'ять бризків пензля" (1919).

За режиму П.Скоропадського (див. Українська Держава) Г. – учитель, держ. службовець у Золотоніському пов. Полтав. губ. Після падіння Укр. Д-ви організував і очолив Золотоніський ревком, а згодом – повітвиконком, орієнтуючись на Директорію УНР, а від січ. 1919 – на рад. владу. Незабаром увійшов до Української соціал-демократичної робітничої партії (незалежних) і зайняв ворожу щодо більшовицької (див. Більшовики) влади позицію, шукаючи політ. контактів з укр. повстанцями, з одного боку, і С.Петлюрою – з другого.

Від квіт. 1919 Г. – один із керівників антибільшовицьких виступів у Середньому Подніпров'ї. Проголосив себе головою ств. у м. Канів укр. "Раднаркому", на противагу більшовицькому на чолі з Х.Раковським. Намагався політично підпорядкувати та скоординувати дії розрізнених повстанських загонів і таким чином блокувати Київ. Улітку 1919 неофіційно примкнув до групи УСДРП (незалежних – лівих), а з ними – до Української комуністичної партії (боротьбистів). Очолював партизан. загін, який діяв проти військ ген. А.Денікіна на Полтавщині та Катеринославщині, а в жовтні 1919 влився до боротьбистського з'єднання Я.Огія, К.Матяша, О.Лісовика. У листоп. 1919 вів політ. переговори з Н.Махном про створення укр. Червоної армії і з її допомогою – самостійної Укр. рад. республіки. Редагував у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ) махновську газету укр. мовою "Шлях до волі" і одночасно видання УКП(б) – газ. "Боротьба". Після відступу білих з України Г. – чл. Катериносл. губкому УКП(б), зав. його літ. від., ред. органу губкому газ. "Боротьба" (від лют. 1920 – "Український пролєтар"). Публічно вів гостру полеміку з більшовиками щодо національного питання. У березні 1920 напередодні самоліквідації боротьбистів Г. відійшов від них, не бажаючи підпорядковуватися РКП(б).

1921 Г., працюючи в органах нар. освіти в Києві й перебуваючи для конспірації в КП(б)У, став одним з організаторів Всеукраїнського повстанського комітету (Центр. Укр. повстанський комітет, ЦУПКом), який у контакті з закордонними військ.-політ. центрами Української Народної Республіки (див. Державний центр УНР на еміграції) мав підготувати в Україні збройне повстання проти більшовицької влади. Був обраний одним із п'яти чл. комітету, уповноваженим із військ. справ. Діяв під псевдонімом Вернигора, підпорядкував ЦУПКому повстанський загін Ю.Мордалевича. Незважаючи на те що Г. вдалося стати співробітником Київ. ЧК, кер-во останньої викрило його як петлюрівця і в серп. 1921 заарештувало.

Страчений за постановою колегії Київ. губернського ЧК від 28 серп. 1921.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Ликвидация петлюровских повстанкомов на Украине (Информотдела ВУЧК). "Коммунист" (Х.), 1921, 7 серп.
  2. Голенков Д.М. Крушение антисоветского подполья в СССР, кн. 2. М., 1986
  3. Тютюнник Ю.Й. Автобіографія. "З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ", 1998, № 1–2
  4. Юренко О. За мандатом головного отамана. Олександр Грудницький. "Полтавська петлюріана", 1999, вип. 3
  5. Його ж. Олександр Грудницький: комуніст чи петлюрівець? Доля одного українського письменника. "ЛУ", 2000, 15 черв.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КАНІВ
  • КИЇВ
  • ЛІСОВИК ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
  • МАХНО (МІХНЕНКО) НЕСТОР ІВАНОВИЧ
  • МАТЯШ КОСТЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ОГІЙ ЯКІВ РОДІОНОВИЧ
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПОЛТАВА
  • РАКОВСЬКИЙ ХРИСТИЯН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • РОБІТНИЧА ГАЗЕТА
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ (БОРОТЬБИСТІВ)
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ УСДРП
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (НЕЗАЛЕЖНИХ), УСДРП(Н), НЕЗАЛЕЖНИКИ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПОВСТАНСЬКИЙ КОМІТЕТ

  • Пов'язані терміни:
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПОВСТАНСЬКИЙ КОМІТЕТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)