Бібліографічне посилання: Зайцев Ю.Д. ГРИГОРЕНКО Петро Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grygorenko_P (останній перегляд: 26.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРИГОРЕНКО Петро Григорович (16.10.1907–21.02.1987) – військ. діяч, генерал-майор, активний учасник дисидентського руху 1960–80-х рр., правозахисник. Канд. тех. н. Н. в с. Борисівка (нині село Приморського р-ну Запоріз. обл.). Навч. на робітн. ф-ті, в Харків. технологічному ін-ті. 1934 закінчив Військ.-інженерну акад. в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург), згодом – акад. Генштабу. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 командував стрілец. д-зією. Двічі поранений. 1945–61 – викладач, нач. каф-ри кібернетики Військ. акад. ім. Фрунзе (Москва). 7 верес. 1961 виступив на районній парт. конф. в Москві з попередженням про загрозу нового культу особи. 12 верес. 1961 звільнений з акад. і відправлений нач. штабу армії на Далекий Схід.

1963 з сином Григорієм створив нелегальну орг-цію "Союз боротьби за відродження ленінізму", писав антирад. летючки й особисто поширював їх. Арештований у лют. 1964. Комісія Ін-ту суд. психіатрії ім. В.Сербського сфабрикувала діагноз психічної хвороби та відіслала Г. на примусове лікування. Був позбавлений військ. звання і пенсії, виключений з КПРС. Вийшов з психіатричної лікарні 22 квіт. 1965. Працював вантажником. Встановив зв'язки з рос. дисидентами та укр. опозицією – Г.Алтуняном, Л.Плющем, М.Руденком, В.Чорноволом, Н.Строкатою та ін. Обстоював право кримських татар повернутися на батьківщину. 2 трав. 1969 виїхав на суд. процес крим. татар у м. Ташкент (Узбекистан) як громад. захисник. 7 трав. 1969 – вдруге заарештований. Експертиза в Москві знову визнала його психічно хворим, за вироком суду в Ташкенті 27 лют. 1970 відправлений у спецпсихіатричну лікарню (психотюрму).

Київ. психіатр С.Глузман 1972 провів заочну експертизу і до-вів, що Г. психічно здоровий. 26 черв. 1974 Г. звільнений. Відновив опозиційну діяльність, став співзасн. моск. Гельсінкської групи (12 трав. 1976) та Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (УГГ; 9 листоп. 1976). У листоп. 1977 виїхав з дружиною Зінаїдою та сином Олегом на лікування до США. Указом Президії ВР СРСР позбавлений рад. громадянства. Оселився в Нью-Йорку. Фундатор закордонного представництва УГГ (жовт. 1978). Автор кн. "Спогади" (Детройт, 1984) та кількох ін.

П. у м. Нью-Йорк. Похований на укр. цвинтарі св. Андрія в Бавнд-Бруку під Нью-Йорком. Указом Президента РФ відновлений у званні генерал-майора (1993, посмертно). 1999 у Сімферополі іменем Г. названо вулицю та встановлено йому пам'ятник.