ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГРИГОР'ЄВ НИКИФОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бойко О.Д. ГРИГОР'ЄВ Никифор Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grygorev_N (останній перегляд: 22.10.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРИГОР'ЄВ НИКИФОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

ГРИГОР'ЄВ Никифор Олександрович (1888–27.07.1919) – військ. діяч, полковник Армії Української Народної Республіки. Н. в с. Верблюжка Херсон. губ. (нині село Новгородківського р-ну Кіровогр. обл.). Служив у держ. установах. З початком Першої світової війни мобілізований до армії, перебував на фронті, мав звання штабс-капітана. Відзначений Георгіївським хрестом.

1917 займався українізацією військ. частин рос. армії. За Української Держави був командиром Бєлгородського кінного полку (м. Проскурів, нині м. Хмельницький), брав участь у підготовці протигетьманського повстання 1918 на пд. України. У листоп. 1918 об'єднав сел. повстанські загони (20 тис. осіб), з яких утворив Київ. д-зію Армії УНР (4 піх., 1 кінний полк).

У січ. 1919 д-зія виступила проти Директорії УНР. 2 лют. перейшов на бік рад. влади. 18 лют. призначений командиром бригади 1-ї Задніпровської стрілецької д-зії, потім – командиром 6-ї д-зії Червоної армії (див. Радянська армія). Воював на півдні України проти військ Антанти, 10 берез. захопив Херсон, 15 берез. 1919 – Одесу.

Протестуючи проти політики рад. влади щодо укр. селянства, 8 трав. 1919 видав універсал "До українського народу" і 9 трав. почав антибільшовицьке повстання (див. Григор'єва повстання 1919). Після поразки змушений був відступити на Херсонщину і з'єднатися з повстанською армією Н.Махна, за домовленістю з яким мав стати командиром об'єднаної армії, а Н.Махно – головою Реввійськради.

Убитий за наказом Н.Махна в с. Сентове Херсон. губ. (нині с. Родниківка Олександрівського р-ну Кіровогр. обл.).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Верстюк В.Ф. Махновщина. К., 1991
  2. Історія українського війська. Львів, 1992.

Посилання:
  • АНТАНТА
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГРИГОР'ЄВА ПОВСТАННЯ 1919
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • МАХНО (МІХНЕНКО) НЕСТОР ІВАНОВИЧ
  • ОДЕСА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПРОТИГЕТЬМАНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1918
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА

  • Пов'язані терміни:
  • БОГУНСЬКИЙ (ШАРИЙ) АНТОН САВОВИЧ
  • ЧЕРВОНЕ КОЗАЦТВО
  • ГРИГОР'ЄВА ПОВСТАННЯ 1919
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КУЛИК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • МІХНОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДРІЯ
  • ПОГРОМИ ЄВРЕЙСЬКІ
  • ТЮТЮННИК ЮРІЙ ЙОСИПОВИЧ
  • ВІЙНИ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ПРОТИ УНР 1917-1918 РР.
  • ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)