Бібліографічне посилання: Білокінь С.І. ГРИГОРІЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grygorij (останній перегляд: 21.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГРИГОРІЙ (справжнє прізв. – Огійчук; псевдонім і криптоніми – Православний, Г.[ригорій], В.[інницький]; січ. 1898–13.02. 1985) – митрополит УАПЦ (Соборноправної; від 1971). Здобув богословську освіту. Висвячений на священика 20 трав. 1919 у Києво-Братському Богоявленському монастирі єпископом Василем (Богдашевським), з яким служив у першому молебні укр. мовою на Софійській площі (31 серп. 1919). Настоятель різних церков. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 за гітлерівської окупації України 17 трав. 1942 у церкві "Чуда Архістратига Михаїла в Хонах", що розташов. в цокольному приміщенні Андріївської церкви в Києві, відбулась його хіротонія на єпископа Житомир. й Він. Ув'язнений гестапо від верес. 1942 до берез. 1943. Під час перепоховання жертв Вінницької трагедії 1937–1938 влітку 1943 виступив із промовою про масові репресії НКВС. (Обидва його брати-священики отці Іван та Петро загинули в катівнях НКВС.) Емігрував до Німеччини. На соборі в м. Еслінген (берез. 1946) призначений вікарієм митрополита Полікарпа (Сікорського) на Вестфалію (істор. обл. у Зх. Німеччині). Приєднався до прибічників Київ. канонів 1921, що оформилися на соборі в Ашаффенбурзі (Німеччина) 25–26 серп. 1947 в УАПЦ (Соборноправну; див. Всеукраїнські православні церковні собори УАПЦ 1921, 1927, 1930; В.Липківський). Виїхав до США. Служив у м. Чикаго, де й помер.