ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГУРКА ОЛЬГЕРД

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ГУРКА Ольгерд [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gurka_O (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГУРКА ОЛЬГЕРД

ГУРКА Ольгерд (Górka Olgierd; 12.12.1887–26.11.1955) – польський історик, військовик, публіцист, дипломат, політик, речник польс.-укр. порозуміння. Д-р філософії (1909). Н. в м. Рава-Руська. Закінчив г-зію в м. Золочів, навч. у Віденському університеті та Львів. ун-ті. Габілітований у Львів. ун-ті (1916). Удосконалював знання з історії в École des Chartres (школі Хартій) у Парижі (Франція). Перед Першою світовою війною виїхав на Сх., навчався в ун-ті св. Йосифа в м. Бейрут (нині столиця Лівану) та Рос. археол. ін-ті в м. Стамбул. 1912–13 викладав у г-зіях. У серп. 1914 вступив до Польс. легіону, в якому перебував до 1917, вирісши з рядового до ротмістра. 1919 іменований майором. Військ. аташе Польщі в Берні (1919–20, Швейцарія) та Бухаресті (1920–23, Румунія). Закінчив Вищу військ. шк. в м. Варшава. 1925 вийшов у запас як дипломований майор. Повернувся до наук. та викладацької роботи. Був ред. "Dziennika Lwówskiego" (1927–30). 1930–39 – проф. Львів. ун-ту, одночасно ген. секретар Сх. ін-ту в Варшаві й дир. Сходознавчої шк. при цьому ін-ті. Чл. правління ств. 8 черв. 1933 Польс.-укр. т-ва, гол. завданням якого була "праця над поглибленням і розбудовою польсько-українського зближення" й поширення соціальної бази для реалізації ідей, проголошених у "Biuletynie Polsko-Ukraińskim". З початком Другої світової війни мобілізований у верес. 1939. Після поразки Польщі перебував у Румунії, згодом у Франції; працював у Лондоні (Велика Британія) при польс. еміграційному уряді, займався нац. питанням. Залишив посаду в груд. 1944. Восени 1945 повернувся до Польщі, де був дир. Бюро з єврейс. справ при МЗС ПНР (1946–47). Ген. консул ПНР в Єрусалимі. В черв. 1952 знову повернувся до Польщі. З 1954 – проф. Варшавського ун-ту. Уже з перших кроків у науці особливу увагу звертав на зв'язок історії Польщі з історією Пд.-Сх. Європи. Піддав ревізії погляди польс. істориків на події визвол. війни укр. народу під проводом Б.Хмельницького (див. Національна революція 1648–1676), критикував відображення цих подій в істор. трилогії Г.Сенкевича (див. Сенкевич Генрік, сторінки української історії у романі "Потоп"). Наголошував на потребі для польс. істориків використовувати сх. та укр. джерела і відповідну історіографію; опублікував низку вартісних джерел з історії Сх. Європи 15–17 ст. Застосована методика дала змогу Г. суттєво скоригувати (у бік зменшення) чисельність татар. і козац. військ, які в 17 ст. брали участь у війнах із Річчю Посполитою, піднісши натомість їхні військ. якості.

П. у м. Варшава.

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Zagadnienia czarnomorskie w polityce polskiego średniowiecza, cz. 1. "Przegląd historyczny", 1933, t. 10, z. 2
  2. Dziejowa rzeczywistość a racja stanu Polski na południowym wschodzie. Warszawa, 1934
  3. "Ogniem i mieczem" a rzeczywistość historyczna. Warszawa, 1934
  4. Warszawa, 1986
  5. Liczebność Tatarów krymskich i ich wojsk. Warszawa, 1936
  6. Rola ludzi a warunkow w tworzeniu Europy Wschodniej XX wieku. "Wschód-Orient", 1936, nr. 2/3
  7. Nieznany żywot Bajezida II źródłem dla wyprawy czarnomorskiej i najazdów Turków za Jana Olbrachta. "Kwartalnik historyczny", 1938, t. 52, z. 3
  8. Nieznana kronika tatarska lat 1644–50. "Kwartalnik historycz-ny", 1955, Nr. 3
  9. Legenda a rzeczywistość obrony Częstochowy w r. 1655. Warszawa, 1957.
Література:
  1. Piwarski K. Górka Olgierd. В кн.: Polski słownik biograficzny, t. 8, z. 38,Wrocław–Kraków–Warszawa, 1960
  2. Kersten A. Sienkiewicz – "Potop" – Historia". Warszawa, 1974
  3. Karta z historii stosunków polsko-ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński. "Niepodłeglość" (Rocznik) Nowy-York–Londyn), 1986, t. 19; 1988, t. 21; 1991, t. 24
  4. Стемпень С. Поляки й українці в II Речі Посполитій: Спроба діалогу. У кн.: Польсько-українські студії, т. 1. Україна – Польща: Історична спадщина і суспільна свідомість: Матеріали Міжнар. наук. конф., Кам'янець-Подільський, 29–31 трав. 1992 р. К., 1993
  5. Łossowski P. Dyplomacja polska 1918–1939. Warszawa, 2001
  6. Kornat M. Sowietologia i studia wschodoznawcze w Polsce międzywojennej. "Zeszyty historyczne", 2002, Nr. 140.

Посилання:
  • BIULETYNIE POLSKO-UKRAINSKIM
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ІСТОРІОГРАФІЯ, ЯК ТЕРМІН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РАВА-РУСЬКА
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СЕНКЕВИЧ ГЕНРИК
  • СТАМБУЛ
  • ВАРШАВА
  • ЗОЛОЧІВ

  • Пов'язані терміни:
  • ФІНКЕЛЬ ЛЮДВІК
  • КУБАЛЯ ЛЮДВІК
  • СЕНКЕВИЧ ГЕНРИК
  • СЕРЕДНІ ВІКИ ПЕРІОД
  • СИНЄВОДСЬКА БИТВА 1362


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)