Бібліографічне посилання: Вирський Д.С. ІНКЕРМАН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Inkerman (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІНКЕРМАН (з татар. – "печерна фортеця"; Каламіта, Інкірма, 1976–91 – Білокам'янськ) – місто Автономної Республіки Крим, підпорядковане Севастопольській міськраді. Розташов. при впадінні р. Чорна в Чорне м. Залізнична станція. Нас. 10,9 тис. осіб (2004).

Виник у 8–9 ст. як візант.-херсонеський форпост (на місці давнішого таврського поселення; див. Таври), спершу відомий як Каламіта. Середньовічний правосл. монастирський центр. Імовірно, у зв'язку з цим існують перекази про заслання на тутешні каменоломні імп. Марком Ульпієм Траяном рим. єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув'язнення тут у 7 ст. папи Мартина I. 1427 Алексій Комнін, правитель князівства Феодоро, збудував тут фортецю. Від 1475 І. перебував під контролем Османської імперії. Після приєднання Кримського ханства (1783) перебував у складі Російської імперії. 1820 тут побудовано 2 маяки, найвищі в країні. З історії Кримської війни 1853–1856 відома Інкерманська битва, що відбулася 5 листоп. (24 жовт.) 1854. Тоді рос. армія зробила спробу скинути війська союзників у море та деблокувати Севастополь. Попри заг. невдачу, севастопольці тоді виграли час, аби укріпити місто. В 19–20 ст. І. розвивався в орбіті Севастополя (з інкерманського білого каменю останній первісно і будувався). Статус міста І. отримав 1976.

Архіт. пам'ятки: печерний монастир (датування печер можливі від 8–9 ст. до 15 ст.; ін. споруди належать 19 ст.; Свято-Климентьєвський Інкерманський чол. монастир), руїни фортеці Каламіта (15 ст.).