ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. ХРУЩОВ Микита Сергійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Khruschov_M (останній перегляд: 16.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ

ХРУЩОВ Микита Сергійович (15(03).04.1894—11.09.1971) — парт. і держ. діяч СРСР. Н. в с. Калинівка (нині село Курської обл., РФ). Із 1908 працював на шахтах Донбасу, де з 1912 брав участь у виступах проти царського режиму. 1918 вступив до РКП(б). Брав участь у відновленні шахт Донбасу, 1922—25 навч. на робітн. ф-ті при Юзівському гірничому технікумі, обирався секретарем парторганізації. Із грудня 1923 — член Юзівського окружного к-ту КП(б)У, 1925—26 — секретар Петрово-Мар’їнського райкому КП(б)У, 1926—28 — зав. оргвідділу і одночасно заст. секретаря Сталінського окружного к-ту КП(б)У, 1928 — заст. завідувача організаційно-розподільчого відділу ЦК КП(б)У, 1928—29 — зав. оргвідділу і заст. секретаря Київ. окружного к-ту КП(б)У. 1929—31 — студент і секретар парт. осередку Моск. пром. академії, звідки за рекомендацією Л.Кагановича і з відома Й.Сталіна перейшов на парт. роботу. 1931—32 — секретар Бауманського й одночасно Краснопресненського райкомів ВКП(б), 1932—34 — секретар Моск. міськкому, 1934—35 — 2-й секретар Моск. обкому і 1-й секретар Моск. міськкому ВКП(б). На XVII з’їзді ВКП(б) обраний членом ЦК ВКП(б). Із березня 1935 до січня 1938 — 1-й секретар Московського обкому і міськкому ВКП(б). У цей час він зміг здобути довір’я Й.Сталіна, чим тривалий час вдало користувався. 1939 увійшов до складу політбюро ЦК ВКП(б). 1938—49 очолював ЦК КП(б)У (з перервою з березня по грудень 1947, коли 1-м секретарем ЦК КП(б)У був Л.Каганович). На цей період його діяльності припали останній рік "великого терору", інкорпорація Західної України (1939), наступний терор на західноукр. землях, організація протидії гітлерівській окупації України, приєднання Закарпаття до України (1945), відновлення зруйнованого війною госп-ва. Уже в цей час його діяльність мала амбівалентний характер. 1944 Х. вперше спробував приєднати Крим до УРСР, але отримав відмову (1954 він реалізував цей задум). 1944 вносив пропозицію про створення Холмської обл., пропонуючи тим самим повернути давні укр. землі до складу України. Під час голоду 1946—1947 років в УРСР звертався до Й.Сталіна з проханням допомоги, чим викликав лють диктатора. Разом із тим, у повоєнний час він жорстко керував боротьбою проти Української повстанської армії і націоналістичного підпілля в Зх. Україні, керував проведенням в УРСР політико-ідеологічних кампаній проти "українського націоналізму" та "безрідного космополітизму". У лютому 1948 ініціював прийняття ВР СРСР антигуманного закритого указу "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний образ життя". Із лютого 1944 до грудня 1947 — голова Ради народних комісарів УРСР. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був членом військ. рад Київ. особливого військ. округу, Пд.-Зх. напрямку, Сталінградського фронту, Південного фронту, Воронезького фронту і Першого Українського фронту; генерал-лейтенант (1943). Із грудня 1949 по березень 1953 — секретар ЦК ВКП(б) (із 1952 — КПРС) і 1-й секретар Моск. обкому ВКП(б)/ КПРС. Із березня 1953 — секретар, з вересня 1953 — 1-й секретар ЦК КПРС. Здобув цю посаду в боротьбі з Л.Берією, якого було політично затавровано на липневому (1953) пленумі ЦК КПРС, а згодом страчено. На ХХ з’їзді КПРС (1956) офіційно ініціював засудження "культу особи" Й.Сталіна, що по суті означало початок обережної й суперечливої лібералізації комуніст. режиму. За його ініціативою було розпочато реабілітацію репресованих і ще живих в’язнів (переважно комуністів), 1957 засуджено "антипартійну групу" сталіністів (В.Молотов, Л.Каганович, Г.Маленков та ін.), 1961 винесено тіло Й.Сталіна з Мавзолею на Красній площі в Москві, дозволено надрукувати літ. твори з антисталінським пафосом (О.Солженіцин, О.Твардовський, Є.Євтушенко, В.Дудінцев та ін.). Разом із тим він увійшов в історію як один із найсуперечливіших комуніст. лідерів. Водночас із лінією на десталінізацію ініціював появу постанови ЦК КПРС від 30 червня 1956 "Про подолання культу особи та його наслідків", в якій простежувалося прагнення нейтралізувати руйнівний ефект його "закритої доповіді" на ХХ з’їзді КПРС. У СРСР переслідували тих, хто вимагав послідовності у викритті злочинів тоталітаризму; розпочалися антицерковна кампанія, цькування літераторів (Б.Пастернак, В.Гросман, М.Алігер та ін.) та спроби в брутальний спосіб "повчати" творчу інтелігенцію. Був ініціатором цілинних земель освоєння, перебудови управління пром-стю і сільс. госп-вом (розподіл парторганізацій на сільські й промислові), обмеження деяких привілеїв номенклатури компартійно-радянської. Однак починання Х. або не мали успіху й викликали невдоволення (напр. примусові посіви кукурудзи в несприятливих для цього регіонах), або із самого початку несли в собі непослідовність і навіть елементи реформаторського авантюризму. Під його тиском ХХII з’їзд КПРС (1961) прийняв 3-тю Програму партії, де була проголошена утопічна ідея побудови комунізму в СРСР за 20 років. З його відома були придушені табірні повстання проти жорстоких умов ув’язнення 1953—54, в яких брали участь політичні в’язні, колишні військові, відбувся розстріл незадоволеного умовами життя мирного населення в Новочеркаську (нині місто Ростовської обл., РФ; 1962). Жорстокими методами утримувалася єдність "соціалістичного табору" (придушення Угор. революції 1956 та ін.). Поступово почав складатися потворний культ самого Х., який з березня 1958 очолював РМ СРСР, зосередивши у своїх руках чималу владу. Використовуючи непослідовність у його діях, а також зважаючи на невдоволення населення, його оточення почало планомірну роботу з усунення Х., що й сталося на жовтневому (1964) пленумі ЦК КПРС. Після цього й до кінця життя фактично був ізольований на дачі під Москвою.

П. у м. Москва.

дата публікації: 2013 р.

Праці:
  1. Время. Люди. Власть: Воспоминания, кн. 1—4. М., 1999
Література:
  1. Гефтер М. Судьба Хрущева: История одного неусвоенного урока. «Октябрь», 1989, № 1
  2. Никита Сергеевич Хрущев: Материалы к биографии. М., 1989
  3. Шаповал Ю.І. М.С. Хрущов: Нарис політичної діяльності. «УІЖ», 1989, № 1
  4. Медведев Р.А. Н.С. Хрущев: Политическая биография. М., 1990
  5. Khrushchev on Khrushchev: An inside account of the man and his era, by his son Sergei Khrushchev. Boston—Toronto—London, 1990
  6. Шаповал Ю.І. М.С. Хрущов на Україні. К., 1990
  7. Аджубей А. Крушение иллюзий: Время в событиях и лицах. М., 1991
  8. М.С. Хрущов і Україна: Матеріали наукового семінару 14 квітня 1994, присвяченого 100-річчю від дня народження М.С. Хрущова. К., 1995
  9. Початок десталінізації в Україні: До 40-річчя закритої доповіді М. Хрущова на ХХ з’їзді КПРС: Матеріали «круглого столу» в Інституті історії України НАН України, 26 лютого 1996 р. К., 1997
  10. Nikita Khrushchev. New Haven — London, 2000

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕРІЯ ЛАВРЕНТІЙ ПАВЛОВИЧ
  • ГОЛОД 1946–1947 РОКІВ В УРСР
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • МАЛЕНКОВ ГЕОРГІЙ МАКСИМІЛІАНОВИЧ
  • МОЛОТОВ (СКРЯБІН) В'ЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • МОСКВА
  • НОМЕНКЛАТУРА КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА
  • ПАСТЕРНАК БОРИС ЛЕОНІДОВИЧ
  • ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ (ВЕЛ. ВІТЧИЗН. ВІЙНА)
  • ПОЛІТИЧНІ В'ЯЗНІ
  • РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР
  • СОЛЖЕНІЦИН ОЛЕКСАНДР ІСАЙОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ТОТАЛІТАРИЗМ
  • ЦІЛИННИХ ЗЕМЕЛЬ ОСВОЄННЯ
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВОРОНЕЗЬКИЙ ФРОНТ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН

  • Пов'язані терміни:
  • АНДРОПОВ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • АНТИСЕМІТИЗМ В УКРАЇНІ
  • БРЕЖНЄВ ЛЕОНІД ІЛЛІЧ
  • ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ ПРИНЦИП
  • ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ
  • ДРАЧ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ДИРЕКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ В СРСР
  • ЕКСПОРТ РЕВОЛЮЦІЇ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ГАЛИЦЬКЕ БЮРУ ПРИ ЦК РКП(Б)
  • ГРОМАДСЬКІ ТОВАРИСТВА І ОБ'ЄДНАННЯ УРСР
  • ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ПАРТІЇ ПРИ ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ІСТОРІЯ НАУКИ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • ХАРКІВСЬКА БИТВА 1942
  • ХОЛМЩИНА
  • КОЛГОСПИ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР ТА КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ УРСР
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ В СРСР 1944, РОЗШИРЕННЯ ПРАВ СОЮЗНИХ РЕСПУБЛІК СРСР
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • КОРОТЧЕНКО ДЕМ'ЯН СЕРГІЙОВИЧ
  • КОСИГІН ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • КОСМОПОЛІТИЗМ, ІДЕОЛОГІЧНА КАМПАНІЯ БОРОТЬБИ З БЕЗРІДНИМИ КОСМОПОЛІТАМИ І ЧЕРГОВА СТАЛІНСЬКА ТЕРОРИСТИЧНА ЧИСТКА В СРСР
  • КОСТЕНКО ЛІНА ВАСИЛІВНА
  • КИРИЧЕНКО ОЛЕКСІЙ ІЛАРІОНОВИЧ
  • КИРИЛКІН ІВАН ТАРАСОВИЧ
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В.СТЕФАНИКА НАН УКРАЇНИ (ЛННБУ)
  • ЛИСЕНКО ТРОХИМ ДЕНИСОВИЧ
  • МАЛЕНКОВ ГЕОРГІЙ МАКСИМІЛІАНОВИЧ
  • МАРАМОРОЩИНА
  • МЕШКО ОКСАНА ЯКІВНА
  • МОЛОТОВ (СКРЯБІН) В'ЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НЕКРАСОВ ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ
  • ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  • ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947
  • ПІДГОРНИЙ МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ
  • ПІДПІЛЛЯ ЛЕГЕНДОВАНЕ
  • ПОЛІТБЮРО ЦК КПУ, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ
  • ПОЛІТБЮРО, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ РКП(Б)/ВКП(Б)/КПРС
  • ПРАВОТРОЦЬКІСТСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В КОМСОМОЛІ УКРАЇНИ СПРАВА 1938
  • РАДА МІНІСТРІВ УРСР
  • РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР
  • РАДНАРГОСПИ, РАДИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
  • РАХЛІН НАТАН ГРИГОРОВИЧ
  • РОБСІЛЬКОРІВСЬКИЙ РУХ
  • РОСІЯ
  • РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ
  • РУСЬКА ДАВНЬОПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • ЩЕРБИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
  • СЕМИЧАСТНИЙ ВОЛОДИМИР ЮХИМОВИЧ
  • ШЕЛЕСТ ПЕТРО ЮХИМОВИЧ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • ШІСТДЕСЯТНИЦТВО
  • СОЛЖЕНІЦИН ОЛЕКСАНДР ІСАЙОВИЧ
  • СОЦІАЛІЗМ
  • СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • СТРОКАЧ ТИМОФІЙ АМВРОСІЙОВИЧ
  • ТОТАЛІТАРИЗМ
  • ЦІЛИННИХ ЗЕМЕЛЬ ОСВОЄННЯ
  • ВЕРЕСНЕВИЙ ПЛЕНУМ ЦК КПРС 1953 Р.
  • ВЕРХОВНА РАДА УРСР
  • ВОЛЮНТАРИЗМ
  • ВОРОШИЛОВ КЛИМЕНТ ЄФРЕМОВИЧ
  • ЖУКОВ ГЕОРГІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)