Бібліографічне посилання: Марочко В.І. КООПЕРАТИВНИЙ РУХ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kooperativnii_Ruh_V_Ukraini (останній перегляд: 15.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КООПЕРАТИВНИЙ РУХ В УКРАЇНІ. Кооперативним називають сусп. і госп. рух, спрямований на створення й розвиток різних форм (артілей, громад, т-в тощо) і видів (кредитних, споживчих, с.-г.) кооперативів. Початок такого руху на укр. землях припадає на 1860-ті рр. Саме тоді почали діяти перші споживчі та ощадно-позичкові т-ва (див. Кредитна кооперація в Україні). Наприкінці 1890-х рр. створювалися хліборобські артілі та с.-г. громади. Тривалий час кооперація на укр. землях розвивалася без власних централізованих об'єднань – спілок. Це було пов'язано як із певними заборонами царського уряду, так і з нерозвиненістю кооп. мережі та браком коштів. Питання про заснування укр. кооп. спілок уперше порушила делегація укр. кооператорів на 1-му з'їзді представників кредитної кооперації в Москві (1898).

Масштабного розвитку кооперація набула після ухвалення царським урядом Зразкового статуту споживчого т-ва (1897). Після революції 1905–1907 щороку на укр. землях виникало бл. 300 споживчих т-в: 1906 їх налічувалося 572, а 1914 – 3052, 2/3 з них діяло на селі, вони створювали власні кооп. спілки.

С.-г. кооперація веде свій початок від хліборобських артілей (див. М.В.Левитський), а також с.-г. громад, що займалися просвітницькою та агрокульт. роботою. 1914 їх налічувалося 1061.

Напередодні 1917 на укр. землях діяло загалом бл. 8 тис. кооп. т-в усіх осн. видів (споживчі, кредитні та с.-г.) і орг. форм (15-и типів).

Створення самодіяльної укр. кооп. системи припадає на 1917–19. Саме тоді виник Центр. укр. кооп. к-т (ЦУКК, 15–18 верес. 1917). Він займався координацією роботи всієї укр. кооперації та розробленням законів. До його складу входили представники кооп. центрів 9 губерній та 40 % спілок. Правління ЦУКК очолював Б.Мартос, його чл. були, зокрема, М.Туган-Барановський та Г.Павловський. В Українській Народній Республіці діяли Дніпровський союз споживчих товариств (Дніпросоюз, 1917), Укр. кооп. нар. банк (Українбанк, 1917), Центр. укр. с.-г. кооп. союз ("Централ", 1918), Укр. кооп. кредитна спілка (1919), а також потужні кооп. спілки в Харкові, Полтаві, Одесі та в ін. містах. Представником укр. кооперації в Міжнар. кооп. альянсі був Дніпросоюз. 1918 в УНР існувало 15 тис. кооп. т-в, об'єднаних у 222 кооп. спілки (120 споживчих, 43 кредитні, 7 с.-г. та 52 універсальні).

Невдовзі після встановлення на укр. землях рад. влади нац. кооп. система, по суті, була ліквідована. Активи центр. органів кооперації перебрала на себе Вукоопспілка, а низова мережа була підпорядкована губсекціям споживчої кооперації.

Відродження укр. кооперації розпочалося після запровадження РКП(б) нової економічної політики. Тоді знову було створено укр. систему с.-г. (див. "Сільський господар", Сільськогосподарська кооперація), кредитної, кустарно-пром., житлової, робітн. та ін. видів кооперації. Укр. кооперація мала представництва за кордоном, монополізувала сферу заготівель та збуту с.-г. продукції і в цілому становила окремий сектор економіки.

Реалізація в СРСР проголошеного ВКП(б) курсу на масову колективізацію с. госп-ва (див. Колективізація сільського господарства в УСРР/УРСР) досить швидко призвела до руйнації кооп. системи. Її "реорганізація" в УСРР розпочалася наприкінці 1929. Тоді с.-г. та кредитна кооперація була ліквідована, а споживча перетворилася на держ. заклади торгівлі. Діяльність кустарно-пром. кооперації звелась до заготівлі вторинної сировини на кошти держави і в такому вигляді проіснувала до серед. 1950-х рр.

На землях Західної України та Буковини укр. кооперація діяла з 2-ї пол. 19 до кін. 30-х рр. 20 ст.

В УРСР нові кооперативи (у галузі торгівлі, буд-ва, заготівель вторинної сировини, перероблення с.-г. продукції) почали створюватися наприкінці 1980-х рр. Подальшого розвитку кооп. рух набув уже після проголошення незалежності України. Правові засади для цього створили Закон України "Про споживчу кооперацію" від 10 квітня 1992, Типовий статут кредитної спілки від 7 лют. 1994 та Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 лип. 1997.