ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОРОЛІВЩИНИ

  Бібліографічне посилання: Майборода Р.В. КОРОЛІВЩИНИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Korolivschini (останній перегляд: 18.06.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОРОЛІВЩИНИ

КОРОЛІВЩИНИ (лат. bona regalia, польс. – krόlewszczyzny) – узагальнюючий термін, що від 15 ст. традиційно використовується на означення королів., пізніше (від 1590) – держ. (скарбових, dόbr Rzeczypospolitej) маєтностей у Короні Польській, Речі Посполитій та на інкорпорованих до їх складу укр. землях. Термін умовний, оскільки маєтності, на які він указує, зазнавали в процесі сусп. розвитку значних змін. У ранньому середньовіччі в Польщі не було чіткого розмежування держ. та королів. власності. Власність держави, трактована як дідицтво (patrimonium) правителя, щедро роздавалася монастирям, посадовцям та рицарству, що призвело до її істотного скорочення. Збільшення королів. домену спостерігається лише в період формування станової монархії, у першу чергу за Казимира ІІІ Великого (1333–70), коли в широких масштабах проводилися колонізація краю, вилучення К. та конфіскація приватних володінь. К. передавалися в пожиттєве держання старостам ("до вірних рук"), в оренду та заставу на умові надання певної суми грошей чи виконання військ. повинностей і становили основу прибутків тогочасної польс.
д-ви – Корони Королівства Польс.

Розміри К. постійно змінювалися, переважно в бік скорочення, унаслідок дарувань, несанкціонованих захоплень магнатами, застав, які складали особливу небезпеку для королів. домену, оскільки, як правило, вчасно не викуповувалися й переходили у спадкове володіння, а також унаслідок нееквівалентного їх обміну на приватні володіння (т. зв. фримарки). Останні були особливо характерними для укр. земель. Найістотнішого зменшення К. зазнали в 14–15 ст., за часів перших королів Ягеллонської династії (див. Ягеллони). Задля запобігання розпорошенню королів. домену були прийняті Нішавські привілеї 1454, якими маєтності правлячої династії проголошувалися власністю д-ви, а також королів. статути 1440, 1454, 1478, 1496 і насамперед статут короля Олександра 1504, що встановили істотні обмеження застав та відчуження К.

Пйотрковський сейм 1562–63, підтвердивши попередні постанови, скасував усі застави, зроблені після 1504. Виняток становили лише маєтності, передані в заставне володіння у зв'язку з війною Польщі з Пруссією (1519–21). Ці маєтності, а також ті, які були передані в заставу ще до статуту 1504, стали зватися К. "на старих сумах". На противагу цій категорії К. всі ін., які заставлялися за правління Сигізмунда ІІ Августа (1548–72), дістали назву К. "на нових сумах". Пйотрковський сейм оголосив ревізію листів або актів записів на К., спрямовану на вилучення (екзекуцію; див. Екзекуційний рух) маєтностей, незаконно привласнених передусім магнатами-урядовцями. Водночас прийняли рішення про передачу 1/4 прибутків з К. (т. зв. кварта) на утримання постійного війська (див. Кварцяне військо). Прибутковість К. визначалася в ході їх люстрацій. За реформою 1590 частина К. перетворювалася на столові маєтки короля або економії (mensae regiae). До найбільших з них належала Самбірська економія. Столові маєтки підпорядковувалися надвірному підскарбієві, а решта К., названа скарбовими маєтностями або власністю Речі Посполитої (dobra Rzeczypospolitej), перебувала під контролем Коронного скарбу і вального сейму. К. поділялися на гродові та негродові староства. У 17–18 ст. осн. формою їх держання стає "доживоття". Державці К. зобов'язувалися сплачувати лише п'яту частину прибутків, яка продовжувала зватися "квартою". Спірні справи з державцями розглядалися створеним 1591 Скарбовим трибуналом. Теоретично король теж мав право розпоряджатися цією частиною маєтностей, вимагаючи сплати 3/4 прибутків з них. Проте практично польс. королі втратили цю можливість, оскільки вже наприкінці 16 ст. набув розповсюдження звичай надання староств разом із "трьома частинами". Скарбова власність до 1775 (до часу офіц. впровадження в Речі Посполитій оплат за виконання посадових обов'язків) служила винагородою для "заслужених людей" (panis bene merentium). Отримані в пожиттєве держання чи як винагорода К. могли пускатись у вільний обіг, що вело до їх розорення та скорочення держ. прибутків. Під час реформ 2-ї пол. 18 ст. частина К. (негродові староства) за сеймовою ухвалою 1775 перейшла в довготривалу (на 50 років) оренду. Чотирирічний сейм постановою від 23 груд. 1791 оголосив про поступовий розпродаж К. Після поділів Польщі 1772, 1793, 1795 вони поповнили фонд казенних володінь Російської імперії, камеральних маєтностей Австрії та доменіальних – Пруссії.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Piotrowski E. Summariusz królewszczyzn w całej Koronie Polskiej z wyrażeniem posesorów i siła, która płaci rocznej kwarty, spisany roku 1770. Żytomierz, 1861
  2. Czemeryński K. O dobrach koronnych byłej Rzeczypospolitej Polskiej wedle Źródeł wiarogodnych, dz. 1–2. Lwów, 1870
  3. Pawiński A. Skarbowość w Polsce i jej dzieje za Stefana Batorego. В кн.: Źródła dziejowe, t. 8. Warszawa, 1881
  4. Sucheni-Grabowska A. Odbudowa domeny królewskiej w Polsce 1504–1548. Wrocław, 1967
  5. Pałucki W. Drogi i bezdroźa skarbowości polskiej XVI i pierwszej potowy XVII wieku. Wrocław etc., 1974
  6. Bardach J. та ін. Historia państwa i prawa polskiego. Warszawa, 1976, 1993
  7. Falniowska-Gradowska A. Królewszczyzny i starostowie w dawnej Rzeczypospolitej. Wrocław etc., 1984
  8. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002.

Посилання:
  • ДЕРЖАВА
  • ЕКЗЕКУЦІЙНИЙ РУХ
  • КАЗИМИР ІІІ ВЕЛИКИЙ
  • КОРОНА ПОЛЬСЬКА, ПОНЯТТЯ ТА НАЗВА ДЕРЖАВИ
  • КВАРЦЯНЕ ВІЙСЬКО
  • ЛЮСТРАЦІЯ
  • МАГНАТИ
  • ОЛЕКСАНДР, КНЯЗЬ ЛИТОВСЬКИЙ
  • ПІДСКАРБІЙ
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  • СТАРОСТВО
  • СИГІЗМУНД ІІ АВГУСТ
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ЯГЕЛЛОНИ

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ТА ІСТОРІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ
  • БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1651 Р.
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЧОПОВЕ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • КАЛИНОВСЬКІ
  • КАЛИНОВСЬКИЙ ВАЛЕНТИЙ-ОЛЕКСАНДР
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ ПЕТРО КОНОНОВИЧ
  • ЛЕЖА
  • ЛИТОВСЬКА МЕТРИКА
  • ЛЮСТРАЦІЯ
  • ПІДКОМОРСЬКИЙ СУД
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ГЕНЕРАЛЬНЕ СТАРОСТВО
  • РАТНЕ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСТАВИЦЬКА УГОДА 1619
  • РУСЬКЕ ГЕНЕРАЛЬНЕ СТАРОСТВО
  • СІВЕРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • СТАРОСТВО
  • СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ
  • СТАРОСТИНСЬКІ СЕЛЯНИ
  • УРЯДНИКИ КОРОНИ ПОЛЬСЬКОЇ, ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВІЛЬНІ ВІЙСЬКОВІ МАЄТНОСТІ
  • ВИБРАНЦІ
  • ЗЕМЛЯ, ЯК ТЕРМІН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)