Бібліографічне посилання: Маньковська Р.В. КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Korsun-shevchenkivskii (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ (до 1944 – Корсунь) – місто Черкаської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Рось (прит. Дніпра). Залізнична ст. Корсунь. Нас. 19,0 тис. осіб (2004).

Існує кілька гіпотез щодо походження старої назви міста Корсунь, зокрема, що її першими запровадили ченці, які прибули сюди з крим. міста Херсон (літописна назва останнього – Корсунь; див. Херсонес Таврійський), або її запозичили у тюрків, у мові яких є слова "кор", що перекладається як "палаюча", і "су" – "вода".

Засноване в часи Київської Русі (див. Корсунь). 1240 зруйноване монгол. військом (див. Монголо-татарська навала).

У 14 ст. ця тер. увійшла до складу Великого князівства Литовського. Згідно з умовами Люблінської унії 1569, відійшла до Корони Польської. 1580 привілей на володіння містом одержали князі Вишневецькі. 1584 Корсуню надано магдебурзьке право, він стає центром староства, тут зводять укріплену військ. фортецю.

Жителі міста брали участь у козац. повстаннях 90-х рр. 16 ст. і 30-х рр. 17 ст. У трав. 1648 військо Б.Хмельницького поблизу К. розгромило польс. шляхетське військо гетьманів М.Потоцького і М.Калиновського (див. Корсунська битва 1648).

1648–1712 Корсунь – адм. центр Корсунського полку (існував від 1625 як полк реєстрових козаків). За умовами Андрусівського договору (перемир'я) 1667 відійшов до Польщі. Наприкінці 17 – на поч. 18 ст. став одним з опорних пунктів визвол. боротьби на Правобережній Україні під проводом С.Палія, С.Самуся та З.Іскри. 1734 і 1750 його жителі брали участь у гайдамацьких повстаннях (див. Гайдамацький рух); 1768 під час Коліївщини містом оволодів загін М.Залізняка.

1780 Корсунське староство перейшло до племінника польс. короля Станіслава-Августа Понятовського – кн. С.Понятовського. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) отримало статус містечка Богуславського пов. Київського намісництва (від 1797 – Київської губернії). 1797 Корсунський маєток викупила рос. казна, і 1799 рос. імп. Павло I подарував його кн. П.Лопухіну.

Від 1846 входив до Канівського пов. Київ. губ. Під час Київської козаччини 1855 рос. війська вчинили тут жорстоку розправу над учасниками сел. заворушення.

Від 1861 – центр Корсунської волості. 1876 неподалік міста було прокладено залізницю Київ–Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ).

Улітку 1918 населення волості виступило проти нім. окупаційного режиму (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918), вибухнуло Звенигородське збройне повстання.

Від 1932 – у складі Київської області, від 1954 – Черкас. обл. Райцентр від 1923.

1934 дала перший струм Корсунська ГЕС.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був окупований гітлерівцями з 30 лип. 1941 до 14 лют. 1944, у цей час у місті діяла підпільна орг-ція "Комітет-103". Місто було звільнене в ході Корсунь-Шевченківської операції 1944.

1994 створений Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник.

Окрім пам'яток Корсунь-Шевченківського держ. історико-культ. заповідника, в місті є також: могила-пам'ятник укр. художникові І.Сошенкові, місця козац. слави, пам'ятник-погруддя Б.Хмельницькому, дуб, каштан Т.Шевченка в дендропарку, стела на честь його перебування тут 1859 та ін.