ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОШИЦЬ ПАВЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Пархоменко Л. КОШИЦЬ Павло Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Koshits_P (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОШИЦЬ ПАВЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

КОШИЦЬ Павло Олексійович (справжнє прізв. – Порай-Кошиць; 26(14).01.1863–15(02).03. 1904) – оперний і камерний співак (ліричний, лірико-драм. тенор), педагог. Батько Н.Кошиць, двоюрідний брат О.Кошиця. Н. в с. Кирилівка (нині село Шевченкове Звенигородського р-ну Черкас. обл.). Із давнього священицького роду, що мав герб Порай-Кошиць. Освіту отримав у Богуславській і Київ. духовних семінаріях. У 1880-х рр. співав у Нижегородській капелі купця В.Рукавишникова. 1886 навч. співу в Моск. консерваторії (клас Ф.Комісаржевського), три роки удосконалювався в Мілані (Італія; у маестро Поцці), дебютував 1887 на сцені театру м. Ворчеллі (Італія), мав успіх в оперних театрах Італії (1887–89), Греції, Гватемали. 1890 – соліст Тифліської (нині Тбіліська) опери. Високо оцінений П.Чайковським за партію Германа у "Піковій дамі". 1891–92 виступав у Київ. опері, блискуче дебютував у ро-лі Отелло (однойменна опера Дж.Верді), мав великий успіх у партіях Ленського, Рауля та Іоанна Лейденського ("Євгеній Онєгін" П.Чайковського, "Гугеноти", "Пророк" Дж.Мейєрбера). Витримавши конкурс, став солістом Большого театру в Москві (1893–1903). Мав красивий, сильний голос широкого діапазону з багатою тембровою палітрою, як актор був артистичним й імпозантним. Брав участь у прем'єрних виставах, не відмовлявся від ризикованого розширення свого амплуа – "Паяци" Р.Леонкавалло (Каніо), "Зігфрід" Р.Вагнера (1894, Зігфрід), "Троянці в Карфагені" Г.Берліоза (Еней). Став улюбленцем публіки. У камерних концертах виконував романси П.Чайковського і М.В.Лисенка ("Огні горять"). Зірвав голос. 1904 був звільнений з театру з призначенням мізерної пенсії. Деякий час приватно викладав спів. Покінчив життя самогубством у м. Москва.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Павел Алексеевич Кошиц: Некролог. "Ежегодник императорских театров". Сезон 1903–1904, вып. 14, приложение
  2. Homo novus. Судьба тенора. "Театр и искусство", 1904, № 11
  3. Кошиць О. Спогади, ч. 1–2. Вінніпег, 1947–48
  4. К., 1995
  5. Леонид Витальевич Собинов: Письма, т. 1. М., 1970
  6. Гозенпуд А. Русский оперный театр между двух революций. 1905–1917. Л., 1975
  7. Лисенко І. Трагедія співака. "Музика", 1995, № 6
  8. Нарбут А., Порай-Кошиц Г. Порай-Кошицы. Родословные росписи, вып. 15. М., 2001
  9. Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка: Історія і сучасність. К., 2002; Кошиць О. Спогад про Павла Кошиця. В кн.: Українські співаки у спогадах сучасників. К., 2003
  10. Кротевич Є. Трагедія співака. Там само.

Посилання:
  • ЧАЙКОВСЬКИЙ ПЕТРО ІЛЛІЧ
  • КОШИЦЬ ОЛЕКСАНДР АНТОНОВИЧ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МОСКВА

  • Пов'язані терміни:
  • ШАЛЯПІН ФЕДІР ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)