ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛЕСЕВИЧ ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Чисніков В.М. ЛЕСЕВИЧ Володимир Вікторович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lesevich_V_V (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛЕСЕВИЧ ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ

ЛЕСЕВИЧ Володимир Вікторович (псевдоніми – Вл.Викторов, Украинец; 14(26)01.1837–13.11.1905) – публіцист, філософ, громад. діяч. Н. в с. Денисовка, Лубенського пов. Полтав. губ. (нині с. Денисівка Оржицького р-ну Полтав. обл.) в дворянській родині. Рано залишився без батьків, виховувався бабусею в сім'ї родичів. Закінчив Київ. г-зію (1851), Миколаїв. інженерне уч-ще (1855), Інженерну академію в Санкт-Петербурзі (1856). 1856–59 служив офіцером у 1-му Кавказ. саперному батальйоні, брав участь у боях з горцями. 1861 закінчив Академію Генштабу. Цього ж року, після скасування кріпосного права (див. Селянська реформа 1861) , передав викупні платежі (див. Викупна операція) до громад. фонду (мирського капіталу). Невдовзі потому вийшов у відставку і зайнявся літ. діяльністю, мешкав у рідному селі, відкрив там 1864 школу для селян з укр. мовою навчання (це була перша на укр. землях, підвладних Російській імперії, школа такого типу). Невдовзі за розпорядженням властей школу закрили. Цей факт отримав широкий розголос у "Санкт-Петербургских ведомостях", "Домашней беседе", а також у редагованому О.Герценом "Колоколе" (Лондон, Велика Британія). Наприкінці 1860-х рр. здійснив подорож до Німеччини й Великої Британії, зустрічався з О.Герценом.

Визначився як прибічник позитивізму О.Конта. Опублікував низку праць: "Очерки развития идеи прогресса" (1868); "Философия истории на научной почве" (1869); "Позитивизм после Конта" (1869); "Новейшая литература позитивизма" (1870). Вважав, що перемога "позитивної", "наукової", стадії в розвитку думки неминуча. Виступав проти "пережитків" теології і метафізики. У релігії бачив переважно обмежуюче свободу людини духовне джерело.

У 1870-х рр. входив до гуртків петерб. інтелігенції "Общество трезвых философов" і "Ольхинский клуб" (останній збирався в будинку літератора і поета О.Ольхіна).

1879 за підозрою у зв'язках з народниками був арештований і в адм. порядку висланий до Сибіру, через два роки місце заслання було змінено: з 1881 мешкав на Кавказі, з 1882 – у Полтаві, з 1885 (і до 1888) – у Твері (нині місто в РФ). 1883 опублікував у "Вестнике Народной воли" статтю "Революционеры и естественный ход событий" (Женева, № 1, псевд. Украинец), у ній, зокрема, відстоював тезу, що насильницьке знищення представників царських властей "має своє повне виправдання і обумовлене цілковитою необхідністю". Обґрунтовував неминучість революції в Росії, а також вважав, що ця революція може бути здійснена "зверху" – силами революц. партій. Скептично дивився на можливість культ. просвіти селянства, вважаючи його "рутинною масою".

1888 переїхав до С.-Петербурга, став членом гуртка М.Михайловського, брав активну участь в організації ж. "Русское богатство", обирався членом його ред. к-ту (до 1898). Деякий час читав лекції у Вищій рос. школі сусп. наук.

Від 1890-х рр. був прибічником ідей Р.Авенаріуса. Різко критикував етичні погляди Л.Толстого, наголошуючи, що концепція "непротивлення злу" є відродженням ("оживленням") асоціального (орієнтованого не на соціальні блага) вчення буддизму. Разом з тим схилявся до ідеалів безблагодатної (такої, що ґрунтується лише на власних силах людини) духовності та самобутнього розвитку особи.

Організував у С.-Петербурзі т-во вивчення етнографії та історії України. Планував створити благодійне Т-во для видання корисних книг укр. мовою. 1900 в 11–12-му номерах ж. "Русская мысль" опублікував статтю "Всемирный язык и народные языки", у ній відстоював тезу про рівноправність нац. мов і у зв'язку з цим доводив необхідність здійснення освіт. справи кожного народу рідною мовою. Цікавився нар. творчістю, збирав матеріали для праці з фольклору (не завершена).

1901 підписав листа з протестом проти вчиненої властями розправи над демонстрацією студентів на Казанській площі в С.-Петербурзі. За це був в адм. порядку висланий зі столиці до Полтави. Проживав у садибі свого зятя – В.Леонтовича. Став активним прихильником нац. самовизначення України, підтримував зв'язки з діячами укр. нац. руху М.Драгомановим, В.Мальованим та ін. 1902–03 перебував в Італії і Франції, брав участь у Міжнар. соціологічному конгресі (Париж, 1903). Видав у Львові "Оповідання Р.Ф. Чмихала" (книга містить казки, легенди, новели, анекдоти) зі своєю передмовою.

Останні роки життя провів у Києві, де й помер.

Посмертно, від 1915, видавалося зібрання творів Л. (у зв'язку з революц. подіями в Рос. імперії 1917 це видання не було завершене).

дата публікації: 2009 р.

Праці:
  1. Опыт критического исследования основоначал позитивной философии. СПб., 1877
  2. Письма о научной философии. СПб., 1878
  3. Этюды и очерки. СПб., 1886
  4. Эмпириокритицизм как единственная научная точка зрения. СПб., 1909
  5. Собрание сочинений, т. 1–3. М., 1915–17 (не закінчена).
Література:
  1. В.В. Лесевич. "Вопросы философии и психологии", 1891, кн. 8
  2. Туманов Г. Один из последних шестидесятников. "Русская мысль", 1906, № 1
  3. Лосский Н.О. История русской философии. М., 1991
  4. Тарусина Е.И., Пащенко М.В. Лесевич Владимир Викторович. В кн.: Русские писатели. 1800–1917: Биографический словарь, т. 3. М., 1994.

Посилання:
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • КОНТ ОГЮСТ
  • КИЇВ
  • ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • НАРОДНИКИ
  • ПОЛТАВА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • ТОЛСТОЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВИКУПНА ОПЕРАЦІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ФОЛЬКЛОР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)