 Бібліографічне посилання: Гуцал П.З.
ЛЕВИЦЬКИЙ Євген Йосипович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Levitsky_E_Y (останній перегляд: 21.04.2019)
 Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
ЛЕВИЦЬКИЙ ЄВГЕН ЙОСИПОВИЧ
 |
ЛЕBИЦЬКИЙ Євген Йосипович (17.01.1870–21.11.1925) – правник, громад. і політ. діяч, дипломат. Д-р права. Н. в с. Качанівка (нині село Підволочиського р-ну Терноп. обл.) Навч. в г-зії в Тернополі, на правничих ф-тах Львів. та Віденського ун-тів. Здобувши докторат, працював адвокатом у Відні. Брав активну участь у громад. й політ. житті Галичини. 1890 – один із засн. Української радикальної партії і творців її програми. 1892 був головою Всеслов'ян. студентського конгресу у Відні. Згодом в Укр. радикальній партії очолив групу т. зв. молодих, а після розколу партії вийшов з неї. У грудні 1899 взяв участь у створенні Української національно-демократичної партії, увійшов до її керівного органу – Нар. к-ту; до 1919 відігравав у партії помітну роль. Ред. і співред. газет "Будучність" (1899), "Свобода" (1902), "Діло" (1902–04, 1906). 1907 і 1911 обирався депутатом австрійс. парламенту. Під час Першої світової війни входив до Головної української ради (у травні 1915 реорганізована в Загальну українську раду), співробітничав із Союзом визволення України. За дорученням цих організацій працював у Німеччині в таборах для військовополонених українців – солдатів рос. армії, видав кілька брошур укр. і нім. мовами про Україну та боротьбу за її незалежність, зокрема "Листи з Німеччини" (1916). У жовтні 1918 став членом віденської делегації Укр. нац. ради (див. Українська національна рада ЗУНР), у листопаді–грудні як посланник Західноукраїнської Народної Республіки перебував у Швейцарії. У січні 1919 призначений послом Української Народної Республіки в Берліні (Німеччина; від грудня 1919 – посол ЗУНР), 1920–23 очолював дипломатичну місію ЗУНР у Празі (Чехословаччина). Від березня 1923 проживав в австрійс. столиці і працював адвокатом. П. у м. Відень. |
