ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛІСТ (LIST) ФЕРЕНЦ

  Бібліографічне посилання: Пінчук Ю.А. ЛІСТ (List) Ференц [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=List_F (останній перегляд: 21.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛІСТ (LIST) ФЕРЕНЦ

ЛІСТ (List) Ференц (Франц; 22.10.1811–31.07.1886) – угор. композитор, піаніст, диригент, педагог, музично-громад. діяч. Н. в м. Добор'ян (поблизу м. Шопрон, Угорщина). Музики навч. у свого батька, потому – у Відні в австрійс. композитора Карла Черні. Як піаніст виступав з 9 років, згодом став віртуозом. Від 1823 жив у Парижі (Франція). Багато гастролював по Європі. 1842, 1843 і 1847 давав концерти у Російській імперії. Виступав в укр. містах. Відвідав Житомир, Немирів, Бердичів, Кременець, Львів, Одесу, Миколаїв, Єлизаветград (нині м. Кіровоград), Воронинці на Подолії. 1847 давав концерти у Києві, у т. ч. в актовому залі Київ. ун-ту. Виконував аранжовані оркестрові твори Л. ван Бетховена, Ф.Шуберта, Р.Вагнера та ін. На його виступі в Київ. ун-ті був М.Костомаров (відвідав концерт разом зі своєю нареченою Аліною Крагельською, наділеною муз. здібностями; згодом Л. побував у А.Крагельської вдома, запропонував улаштувати її до Віденської консерваторії). Його виступи, очевидно, слухав Т.Шевченко (згодом згадав його в повісті "Музыкант").

Став одним з основоположників угор. нац. муз. школи. Написав понад 1200 всесвітньо відомих муз. творів для фортепіано, мес, ораторій, пісень, симфоній, органної музики тощо. Поставив у Парижі оперу "Дон Санчо". На укр. теми написав 2 п'єси для фортепіано – "Українську баладу" та "Скаргу", де використано мелодії пісень-романсів – "Ой, не ходи, Грицю" та "Віють вітри, віють буйні".

1861 Л. поселився в Римі (Італія), прийняв сан абата, продовжував гастролювати з концертами.

Від 1869 жив у Веймарі (Німеччина), був придворним диригентом, часто приїжджав до Будапешта (нині столиця Угорщини), сприяв відкриттю в Будапешті 1875 Академії музики.

П. у м. Байрейт (Німеччина).

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Автобиография Н.И. Костомарова. М., 1922
  2. Кузьмін М. Ліст на Україні. В кн.: Кузьмін М. Забуті сторінки музичного життя Києва. К., 1972
  3. Зінькевич О. Ференц Ліст в Україні. В кн.: Український музичний архів, вип. 1. К., 1995.

Посилання:
  • АБАТ
  • БЕРДИЧІВ
  • КІРОВОГРАД
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КРЕМЕНЕЦЬ
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • МИКОЛАЇВ
  • НЕМИРІВ, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ОДЕСА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ВІДЕНЬ
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • ЧОРНИЙ ОСТРІВ, СМТ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • НЕЙГАУЗ ГЕНРІХ ГУСТАВОВИЧ
  • ОРДА НАПОЛЕОН
  • ПЕТРИНЕНКО ДІАНА ГНАТІВНА
  • РАХЛІН НАТАН ГРИГОРОВИЧ
  • РІХТЕР СВЯТОСЛАВ ТЕОФІЛОВИЧ
  • СЕЛЕЦЬКІ РІД


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)