ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

МИТРОПОЛЬСЬКИЙ ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Брега Г.С., Герасимова Г.П. МИТРОПОЛЬСЬКИЙ Юрій Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mytropolsky_Yu_O (останній перегляд: 17.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИТРОПОЛЬСЬКИЙ ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

МИТРОПОЛЬСЬКИЙ Юрій Олексійович (03.01.1917(21.12. 1916–14.06.2008) – математик і механік, педагог, громад. діяч. Д-р тех. н. (1951), професор (1954), чл.-кор. АН УРСР (1958), академік АН УРСР (1961; з 1991 – АН України, з 1994 – Національна академія наук України). Засл. діяч науки УРСР (1967). Герой Соц. Праці (1986), Герой України з врученням ордена Держави (2007). Іноз. член Болонської АН (1971), академік АН СРСР (1984; з 1991 – РАН), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1992). Засл. Соросівський професор (1994), почесний д-р Київ. нац. ун-ту ім. Т.Шевченка (1999). Н. в родовому (по матері) маєтку Чарнишів Кобеляцького пов. Полтавської губ. Із дворянсько-військової родини (дід – генерал царської армії, батько – полковник Червоної армії, юрист). 1918 сім'я переїхала до Києва. Склавши екстерном (1932) екзамени за 7-річну школу, 1932–36 працював на консервному з-ді. 1938 закінчив середню школу № 70 і став студентом механіко-мат. ф-ту Київ. ун-ту (1938–41). З 7 серпня 1941 – у лавах Червоної армії (запасний полк). У листопаді 1941 отримав відпустку для продовження освіти і в березні 1942 закінчив фізико-мат. ф-т Казахського ун-ту. Після навчання в Рязанському артилер. уч-щі (м. Талгар, у Казахстані, квітень 1942 – березень 1943) воював на Брянському, Прибалт. і Ленінгр. фронтах (1943–45), отримав бойові нагороди. Працював 1946–50 в Ін-ті буд. механіки АН УРСР, з 1951 – в Ін-ті математики АН УРСР; 1953–2001 – зав. відділу мат. фізики, 1956–58 – заст. дир. цього ін-ту, 1958–87 – дир., з 1987 – почесний дир. Ін-ту математики. Одночасно 1949–89 – доцент, професор Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 1961–63 – Голова бюро Відділу фіз.-мат. наук АН УРСР, 1963–92 – академік-секретар Відділу математики, механіки й кібернетики АН УРСР/ України. З 1969 – член К-ту з Держ. премій України УРСР/України. З 1992 – радник Президії НАН України.

Спеціаліст у галузі теорії нелінійних диференціальних рівнянь та нелінійної механіки, продовжувач традицій наук. школи М.М.Крилова і М.Боголюбова.

Учасник міжнар. мат. конгресів (Бухарест (Румунія), 1956; Едінбург (Велика Британія), 1958; Стокгольм (Швеція), 1962; Москва, 1966; Ніцца (Франція), 1970; Ванкувер (Канада), 1974; Рабат (Марокко), 1976; Прага (Чехія), 1978; Варшава, 1983; Берклі (США), 1986; Кіото (Японія), 1990; Нальчик (РФ), 1997; Ханой (В'єтнам), 1999).

З 1952 – член редколегії, з 1958 – заст. відп. ред., з 1967 – ред. "Українського математичного журналу". Член редколегій часописів "Доповіді АН УРСР" (з 1961), "Дифференциальные уравнения" (з 1965), "Международный журнал по нелинейной механике" (з 1966, США), "Вісник АН УРСР" (з 1971) та ін. Редактор низки праць наук. конференцій, тематичних і міжвідомчих збірників; член редколегії історико-наук. праць ("Історія АН УРСР", "История отечественной математики" в 4-х т., "Очерки развития математики в СССР"). Автор понад 750 наук. праць, значну частину яких перекладено іноз. мовами (з 1958).

Лауреат Ленінської премії (1965), премії ім. М.Крилова АН УРСР (1969), Держ. премії УРСР в галузі науки і техніки (1980), премії ім. М.Боголюбова (1993).

Нагороджений 2-ма орденами Червоної Зірки, орденом Жовтневої революції, медалями, Великою срібною медаллю АН ЧССР "За заслуги перед наукою і людством" (1977), золотою медаллю ім. О.Ляпунова АН СРСР (1986), орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го (1996) і 4-го ст. (2002), "Медаллю Дружби" В'єтнаму (2000), орденом Б.Хмельницького (2001) та ін.

П. у м. Київ.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Володенко А., Дмитренко К. Робітник. Солдат. Учений. "Вечірній Київ", 1965, 22 квітня
  2. Лыкова О.Б., Парасюк О.С. Ю.А. Митропольский – лауреат Ленинской премии. "Математика в школе", 1966, № 2
  3. Степаненко О. Від солдата до академіка. "Вечірній Київ", 1969, 12 травня
  4. 60-річчя академіка АН УРСР Ю.А. Митропольського. "Вісник АН УРСР", 1976, № 12
  5. Боголюбов М. и др. Ю.А. Митропольский: К 70-летию со дня рождения. В кн.: Успехи математических наук, т. 42, вып. 4. М., 1987
  6. Рудник В. Лицар математики: У академіка Ю.О. Митропольського – ювілей. "Прапор комунізму", 1987, 3 січня
  7. Трефілов В. Математика – його життя. "Наука і суспільство", 1985, № 7
  8. Ю.А. Митропольский. К., 1987
  9. 80-річчя академіка НАН України Ю.О. Митропольського. "Вісник НАН України", 1997, № 1–2
  10. Ленюк М.П., Михацький М.А. Нариси з історії розвитку математики в Україні. Чернівці, 2004
  11. Герої-освітяни і науковці України. К., 2005
  12. Свириденко М.Н. Литература о жизни и деятельности Ю.А. Митропольского. В кн.: Ю.А. Митропольский: к 90-летию со дня рождения. К., 2005
  13. Возняк Г. Математики – дійсні члени НТШ. Тернопіль, 2006
  14. [Некролог]. "Урядовий кур'єр", 2008, 18 червня.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БОГОЛЮБОВ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • КРИЛОВ МИКОЛА МИТРОФАНОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ВАРШАВА

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРІЯ НАУКИ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)