Бібліографічне посилання: Бажан О.Г., Вортман Д.Я. ОХТИРКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Okhtyrka_mst (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОХТИРКА – місто Сумської області, райцентр. Населення 49,6 тис. осіб (2010).

Заснована 1641, коли на горі Ахтир (від тюркського Ак-тир – "білий камінь" або "біла скеля") на правому березі р. Ворскла (прит. Дніпра) укр. козаки на чолі з польс. урядником Кульчевським спорудили прикордонну фортецю Ахтирськ. 1647 у зв'язку з уточненням кордону її передали від Речі Посполитої Рос. д-ві. Ахтирськ став крайнім пд.-зх. пунктом Бєлгородської оборонної лінії. 1650 рос. уряд ліквідував фортецю, а на її місці залишився сторожовий пункт, неподалік якого згодом виник Охтирський Свято-Троїцький монастир. 1653 на берегах р. Охтирка (прит. Ворскли) група переселенців з Правобережної України заснувала поселення, на яке перейшла назва розташов. неподалік сторожового пункту. 1654 було завершено спорудження укріплень, які 1655–56 були добудовані моск. "служилими людьми" під кер-вом призначених царем воєвод Ларіона Камініна і Трохима Чернова. 1656 прибула найбільша група переселенців із Правобережжя (понад 1 тис. осіб) під кер-вом козац. сотника Аристова і протопопа Антонія з Животова. З 1655–58 – полкове місто Охтирського полку. 1718 в О. виникла перша в Україні тютюнова мануфактура. Протягом 18 ст. О. стала значним центром ремесел і торгівлі. Після ліквідації полкового устрою О. 1765–86 – центр провінції Слобідсько-Української губернії, 1780–96 – Охтирського пов. Харківського намісництва, а з 1835 – Харківської губернії. У грудні 1917 в О. на короткий час встановлено рад. владу. У січні 1918 в О. знову встановлено рад. владу. Протягом квітня–листопада 1918 перебувала в складі Української Держави. Від грудня 1918 по січень 1919 О. – під контролем Директорії Української Народної Республіки. Наприкінці січня 1919 в О. відновлено рад. владу. Від серпня по грудень 1919 – під контролем Збройних сил Півдня Росії. У грудні 1919 в О. остаточно встановлено рад. владу. 1920 в О. відкрито пед. технікум, нар. муз. школу, краєзнавчий музей. З 1923 – центр Охтирської округи, з 1925 – райцентр Харківської округи, з 1932 – Харківської області, з 1939 – Сум. обл. 1932 став до ладу Охтирський труболиварний з-д, а наприкінці 1930-х – на поч. 1940-х рр. у місті введено в експлуатацію взуттєву та швейну ф-ки.

У період гітлерівської окупації (14 жовтня 1941 – 25 серпня 1943) знищено більше 2 тис. жителів міста.

1961 на базі нафтових та газових родовищ створено Охтирський нафтопромисел. Нині гол. підпр-вами міста є: з-д "Нафтопроммаш", ВАТ "Пивзавод", нафтогазовидобувне управління "Охтиркнафтогаз", газопереробний з-д.

Уродженцями О. є: гравер Г.Сребреницький (1741–73), поет Я.Щоголів (1823–98).

Пам'ятки арх-ри: Покровський собор (1753–68), Введенська церква (1783), Церква Різдва Христового (1825), Свято-Михайлівська церква (1884), Свято-Георгіївська церква (1908).

Офіц. веб-сайт: http://www.misto.okhtyrka.net.