Бібліографічне посилання: Мартинов А.Ю. ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Orhanizatsiia_bezpeky (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ. Створена 1 січня 1995 відповідно до рішення про удосконалення діяльності Наради з безпеки та співробітництва в Європі. Україна разом з ін. 54-ма країнами Європи, новими незалежними д-вами (які виникли внаслідок розпаду СРСР, Чехословаччини та Югославії), а також США і Канадою, була серед засновників цієї міжнар. орг-ції. Відповідно до норм міжнар. права ОБСЄ є правонаступницею Наради з безпеки та співробітництва в Європі. Водночас у структурно-функціональному порядку організації роботи ОБСЄ сталися зміни.

Головує в структурах ОБСЄ протягом року (за принципом ротаційного обрання) як одна з країн-членів, що відповідає за організацію роботи та веде повсякденну дипломатичну діяльність у форматі ОБСЄ. Діє Парламентська асамблея ОБСЄ, де працюють парламентські делегації всіх країн-членів. Раз на два роки у форматі ОБСЄ відбуваються наради на вищому політ. рівні, де розглядаються актуальні проблеми європ. безпеки та вдосконалення співпраці. У проміжках між цими самітами щорічно збираються наради міністрів закордонних справ країн ОБСЄ.

В умовах складного процесу трансформації європ. системи безпеки гострою була дискусія між РФ та євроатлантичними країнами-членами ОБСЄ щодо ролі цієї орг-ції. РФ пропонувала перетворити ОБСЄ, а не Північноатлантичний альянс, на фундамент нової європ. системи безпеки після закінчення "холодної війни". На поч. 1990-х рр. Україна пропонувала створити неподільну систему європ. безпеки, аби уникнути нових ліній розподілу Європи за військово-політ. ознакою. Країни-члени НАТО наполягали на перетворенні Північноатлантичного альянсу на "поліцейського ОБСЄ", з чим категорично не погоджувалася РФ. Таким чином, ефективність діяльності ОБСЄ обмежується консенсусним механізмом прийняття рішень, що ускладнює проведення активної превентивної дипломатії, спрямованої на уникнення конфліктних ситуацій в Європі. Унаслідок цього ОБСЄ перетворилася на координатора демократ. процесів в Європі, віддавши лідерство в питаннях гарантування європейської безпеки НАТО.

Починаючи від 1995, ОБСЄ тричі організовувала вибори в Боснії та Герцеговині. Особливо гострі дискусії щодо ролі ОБСЄ відбувалися під час косовської кризи (березень–червень 1999). РФ тоді звинуватила ОБСЄ в цілковитій підтримці амер. позиції щодо надання незалежності Косово. У листопаді 1999 на Стамбульській нараді була прийнята Декларація європ. безпеки. РФ тоді зобов'язалася виконувати Договір про звичайні збройні сили в Європі (1990). Було погоджено питання виведення рос. військ із Придністров'я та Абхазії. Але за часів президентства В.Путіна (2000–08) РФ зайняла жорсткішу позицію щодо ролі ОБСЄ у врегулюванні "заморожених" конфліктів на пострад. просторі. Особлива гострота у відносинах РФ та ОБСЄ спостерігалася після висновків місій спостерігачів ОБСЄ, які наглядали за проведенням виборів у країнах т. зв. пострад. простору.

Принципово розійшлися позиції РФ та ОБСЄ щодо оцінки результату президентських виборів в Україні 2004. Після підтримки ОБСЄ процесу демократизації політ. режимів у пострад. країнах РФ звинуватила ОБСЄ в заангажованій позиції. Унаслідок цього 2004–08 діяльність ОБСЄ була фактично обмежена наглядом за правами нац. меншин та оцінюванням ефективності демократії в країнах-членах. Додатковим джерелом кризи ОБСЄ залишалася ситуація на Балканах. У цьому регіоні ОБСЄ передала повноваження зі встановлення безпеки Європейському Союзові та НАТО. Унаслідок цього зменшився авторитет і реальний вплив ОБСЄ на міжнар. справи.

Незважаючи на певну недосконалість, ОБСЄ залишається єдиним у новітній історії міжнар. відносин апробованим механізмом багатосторонньої дипломатії, зусилля якого спрямовані на зміцнення миру та досягнення стабільності. Тому ОБСЄ є прикладом оформлення регіональної системи безпеки для ін. регіонів світу.