ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ОСТРОЗЬКИЙ КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Ворончук І.О. ОСТРОЗЬКИЙ Костянтин Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Ostrozkyj_K (останній перегляд: 17.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОСТРОЗЬКИЙ КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ

ОСТРОЗЬКИЙ Костянтин Іванович (1460 – середина серпня 1530) – великий гетьман литов. (1497–1500, 1507–30), луцький староста та маршалок Волин. землі (1507–30), віленський каштелян (з 1513), троцький каштелян (з 1522), князь. Молодший син кн. Івана Васильовича Острозького і Марії Іванівни – доньки кн. Івана Володимировича Бєльського. Від 1474 виступає поборцею данини на господаря. Молоді роки провів у військ. походах поруч із батьком, набуваючи військ. досвіду. Вважають, що О. брав участь у битвах із татарами вже протягом 1486–90 під проводом королевича Яна-Ольбрахта та в литовсько-моск. кампанії 1492–94. Але перша документальна звістка про його участь в експедиції проти татар. нападу зафіксована під 1491. Військ. та політ. кар'єра О. простежується з 1486, відколи він з'являється на королів. дворі. Найбільше відомий військ. заслугами в боротьбі з Рос. д-вою та Кримським ханатом. Брав участь у виправі вел. кн. литов. Олександра проти перекопських татар (1497), під час котрої під Очаковом розбив татар. військо Мегмед-Гірея, захопив його самого і звільнив полонених. Незабаром потому отримав уряди великого гетьмана литов. та брацлавського, звенигородського і вінницького старост. Під час литовсько-московської війни 1500–1503 у битві на допливі Дніпра, р. Ведрош, що сталася 14 липня 1500, зазнав великої поразки і разом з ін. воєначальниками потрапив у моск. полон, де перебував протягом 7-ми років. Підписавши перемир'я з Великим князівством Литовським (1503), Рос. д-ва звільнила з полону литов. в'язнів, не відпустивши лише О. Вел. кн. моск. Іван III Васильович намагався схилити князя перейти до нього на службу. Зрозумівши, що ін. шляхом не визволитися, О. 18 жовтня 1506 вже після смерті вел. кн. моск. Івана III Васильовича підписав "заручний лист", тобто склав письмову присягу, на вірність новому вел. кн. моск. Василію III Івановичу. За це О. був обдарований значними земельними маєтками, включений до ради великого князя московського та призначений керівником військ. відділу, що мав захищати прикордонні території Рос. д-ви від татар. нападів. Отримавши в такий спосіб волю, О., як тільки видалася нагода, використав її для повернення і 25 вересня 1507 прибув до Вільна (нині м. Вільнюс). За вірність король польс. Сигізмунд I, котрий після смерті Олександра (1506) став польс. королем і великим князем литовським, не тільки повернув йому всі колишні уряди, але й надав нові – маршалка Волин. землі та луцького старости – і обдарував новими земельними маєтками. В руках кн. О. зосередилася юрисдикція над більшістю укр. території, що входила до складу ВКЛ. Після повернення з полону зусилля князя були спрямовані на відсіч татар. нападам та боротьбу з Рос. д-вою. Збереглися свідчення про битви гетьмана з татарами на теренах Галичини (1509), Білорусі (1508, 1510, 1511), Волині (1512, 1516), Київщини (1527). Блискуча перемога над татарами була одержана під м. Вишнівець на Волині (1512; див. Вишнівецька битва 1512), котра закріпила за ним славу видатного полководця і де було визволено 16 тис. бранців та відбито 10 тис. коней. Переможно закінчилася битва над р. Ольшаниця на Київщині (1527), під час котрої було відбито 40 тис. бранців (за М.Бєльським) і 80 тис. (за М.Стрийковським). Гучна перемога була одержана в битві з рос. військом під Оршею (1514; див. Оршанська битва 1514). Проте О. знав і поразки, зокрема від татар під м. Сокаль (1519), де загинуло троє рус. князів та багато шляхтичів. За військ. заслуги тогочасні автори порівнювали О. з героями антич. та священної історії. На ознаменування його заслуг перед ВКЛ король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд I змінив існуючий порядок місць у сенаті і признав за О. як за троцьким воєводою перше місце серед світських сенаторів. 17 липня 1522 О. було надано привілей запечатувати листи червоним воском, що було привілегією коронованих осіб.

Вважається протектором правосл. церкви, документально зафіксовано його пожалування на храми і монастирі. На його клопотання 1511 король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд I підтвердив право київ. правосл. ієрархів на автономний церк. суд та адм. управління без втручання світської влади.

Не раз обдарований за свої заслуги великими князями литовськими величезними земельними наданнями, О. став творцем майнової потужності одного з найбільших доменів, зайнявши наприкінці життя 4-те місце серед найбільших землевласників ВКЛ. За першим переписом русько-литов. війська 1528, виставив зі своїх маєтків 426 вершників.

Найчастіше мешкав у своїй резиденції – м. Турів. Одружувався двічі: уперше – з донькою новогрудського воєводи, княжною Тетяною Семенівною Гольшанською (1509), удруге – із княгинею Олександрою Семенівною Слуцькою, двоюрідною онукою останнього київ. кн. Семена Олельковича. Від першого шлюбу мав сина Іллю (н. 1510), від другого – сина Василя (Василя-Костянтина; н. 1526 або 1527) та доньку Софію, котра померла у дитячому віці.

П. у м. Турів. Згідно із власним розпорядженням був похований у Свято-Успенському соборі Києво-Печерської лаври (24 вересня 1530). 1579 його син Василь-Костянтин встановив над похованням мармуровий скульптурний надгробок роботи відомого львів. скульп. Себастіана Чешека. Скульптурна композиція, де гетьман був зображений у позі сплячого рицаря, загинула під час Другої світової війни, коли собор було підірвано (1941).

Дж.: Древняя российская вивлиофика, ч. 3. М., 1788; Собрание государственных грамот и договоров, т. 1. СПб., 1813; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 1. СПб., 1861; Archiwum książąt Lubartowiczów-Sanguszków w Sławucie, t. 1–4. Lwów, 1887–90; Волынская краткая летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 35. М., 1980; Acta Tomiciana, t. 1–7, 9–11; Biblioteka Zakładu Narodowego imenia Ossolińskich Polskiej Akademii Nauk, Dział Rękopisów, nr. 3669/II.

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Niesiecki K. Herbarz Polski, t. 7. Lipsk, 1841
  2. Genealogia domu Ostrogskich. Wilno, 1871
  3. Голубев С.Т. По поводу двух сообщений о князе Константине Ивановиче, Острожском. "Труды Киевской духовной академии", 1877, № 4
  4. Романовский Л.М. О Константине Ивановиче князе Острожском. В кн.: Труды третьего археологического съезда в России, т. 2. К., 1878
  5. Петров Н.И. Две надгробные надписи конца XVII века Константину Ивановичу и Константину Константиновичу князьям Острожским. "Чтения в Императорском обществе Нестора летописца", 1879, кн. 1
  6. Boniecki A. Poczet rodów w Wielkiem księstwie Litewskiem w XV–XVI wieku. Warzsawa, 1883
  7. Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego księstwa Litewskiego: 1386–1795. Kraków, 1885
  8. Максимович М. Письма о князьях Острожских к графине А.Д. Блудовой. К., 1886
  9. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa, 1895
  10. Ярошевич А. Ревнитель православия князь Константин Иванович Острожский (1461–1530) и православная литовская Русь в его время. Смоленск, 1896
  11. Власьев Г.А. Князья Острожские и Друцкие. "Известия Русского генеалогического общества" (СПб.), 1911, вып. 4
  12. Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga: Materiały do historyi Wołynia. Kraków, 1913
  13. Быков Н.П. Князья Острожские и Волынь. Пг., 1915
  14. Власьев Г.А. Потомство Рюрика, т. 2, вып. 1. Пг., 1918
  15. Charkiewicz W. "Scipion Ruski" Konstanty Iwanowicz książe Ostrogski. Wilno, 1934
  16. Lewicki K. Książęta Ostrogscy w służbie Rzeczypospolitej. "Rocznik Wołyński" (Równe), 1938, t. 7
  17. Ochmański J. Organizacja obrony w Wielkim Księstwie Litewskim przed napadami Tatarów Krymskich w XV–XVI wieku. "Studia i Materiały do Historii Wojskowości" (Warszawa), 1960, N 5
  18. Wojtkowiak Z. Ostrogski K.I. В кн.: Polski słownik biograficzny, t. 24/3. Warszawa, 1979
  19. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995
  20. Ульяновський В. Відоме і невідоме з біографії та діяльності князя К.І. Острозького. В кн.: Острозька старовина. Львів, 1995
  21. Войтович Л. Родина князів Острозьких. "ЗНТШ" (Львів), 1996, т. 231
  22. Яковенко Н. Костянтин Острозький. В кн.: Історія України в особах: Литовсько-польська доба. К., 1997
  23. Мицько І. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: князі Острозькі: Статті. Львів, 2000
  24. Ворончук І. Володіння князів Острозьких на Східній Волині (за інвентарем 1620 року). К.–Старокостянтинів, 2001
  25. Kempa T. Dzieje rodu Ostrogskich. Toruń, 2002
  26. Ульяновський В. "Славний для всіх часів чоловік": князь Костянтин Іванович Острозький. Острог, 2009.

Посилання:
  • БЄЛЬСЬКІ МАРТИН ТА ЙОГО СИН ЙОАХИМ І ЇХНЯ ПОЛЬСЬКА ХРОНІКА
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГАЛИЧИНА
  • ІВАН III, ІВАН III ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАШТЕЛЯН
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • ЛИТОВСЬКО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА 1500–1503
  • МАРШАЛОК
  • ОЛЕКСАНДР, КНЯЗЬ ЛИТОВСЬКИЙ
  • ОРШАНСЬКА БИТВА 1514
  • СЕМЕН ОЛЕЛЬКОВИЧ
  • СОКАЛЬ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТРИЙКОВСЬКИЙ МАЦЕЙ
  • СИГІЗМУНД I СТАРИЙ
  • ВАСИЛІЙ ІІІ ІВАНОВИЧ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС
  • ВОЄВОДА
  • ВОЛИНЬ
  • ВИШНІВЕЦЬКА БИТВА 1512
  • ЯН-ОЛЬБРАХТ

  • Пов'язані терміни:
  • БАЛАБАН ІСАЯ
  • БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ МІСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1589 Р.
  • БОТЕРО ДЖОВАННІ
  • ЧАПЛИЧІ, РІД
  • ДУБНО
  • ДУХОВНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
  • ФЕДОРОВ ІВАН
  • ГОЛЬШАНСЬКІ (ДУБРОВИЦЬКІ)
  • КНЯЗЬ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • ЛИТОВСЬКО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА 1500–1503
  • ЛИТОВСЬКО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА 1512–1522
  • ЛУК'ЯНОВ ІОАНН ТА ЙОГО ТВІР ХОЖДЕНИЯ В СВЯТУЮ ЗЕМЛЮ МОСКОВСКОГО СВЯЩЕННИКА ИОАННА ЛУКЬЯНОВА: 1701–1703.
  • ЛЯНЦКОРОНСЬКИЙ ПРЕЦЛАВ
  • НЕМИРИЧІ
  • НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ОРШАНСЬКА БИТВА 1514
  • ОСТРОЗЬКІ
  • ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ-КОСТЯНТИН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ПАПРОЦЬКИЙ БАРТОШ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПОЛОННЕ
  • УСПЕНСЬКИЙ СОБОР, СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • ВАТИКАН
  • ВЕЛИКІ КОРОВИНЦІ
  • ВОЛИНСЬКИЙ КОРОТКИЙ ЛІТОПИС
  • ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН
  • ВИШНІВЕЦЬКА БИТВА 1512
  • ЙОСИФ II СОЛТАН
  • ЙОСИФ III РУСИН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)