ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАНИ

  Бібліографічне посилання: Гурбик А.О. ПАНИ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pany (останній перегляд: 26.08.2019)
ПАНИ

ПАНИ – знатна верства шляхти у Великому князівстві Литовському і Королівстві Польському, а також на укр. землях, які входили до їх складу. До вищої ланки П. належали пани радні (мали спадкове членство у великокнязівській раді) та пани хоруговні (виїжджали у військ. похід не в складі повітового ополчення, а під своїми корогвами із власними загонами), які представляли найзнатніших феодалів і, нарівні із князями, не підлягали повітовому присудові. Але П. такого високого держ. рангу у ВКЛ були переважно на білорусько-литов. територіях, а на укр. землях дослідникам вдалося виявити лише кілька родів панів радних із відомих у 15–16 ст. 50-ти родів ВКЛ, представлених у пани-раді, та незначну кількість родів панів хоруговних, що, на думку фахівців, було наслідком існування в Україні сильної князівської верстви, значно потужнішої, ніж у Білорусі та Литві. Нижчу ланку панської верстви становили родовиті власники отчинних (не пожалуваних великим князем, а отриманих у спадок від знатних "старійших" предків) земель, а не вислуг, якими володіла основна маса бояр-шляхти. Уперше термін "пани" з'явився на укр. землях (у Галицькій Русі) в 14 ст. і позначав верству найвпливовіших феодалів. Широкого вжитку поняття "пани" набуло в Україні із серед. 15 ст., коли ним позначали також і придворних слуг та васалів укр. князів. На відміну від князів, які переважно займали вищі місц. уряди (воєвод, старост, каштелянів), П. посідали нижчі посади повітових суддів, підсудків, писарів, а також досить впливовий уряд підкоморія. Окрім того, П. почергово отримували від великого князя цілі волості для хлібокормління та право збору окремих видів податків (зокрема, капщини). У 2-й пол. 16 ст. панський титул набув широкого вжитку і, на думку дослідників, після земських реформ 1564–66 поступово поширився на всю шляхетську верству.


Література:
  1. Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах, т. 1. К., 1901
  2. Любавский М. Литовско-русский сейм: Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешнею жизнью государства. М., 1901
  3. Лаппо И.И. Великое княжество Литовское во второй половине 16 ст.: Литовско-русский повет иего сеймик. Юрьев, 1911
  4. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця ХIV до середини ХVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993
  5. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994.

Посилання:
  • БОЯРИ-ШЛЯХТА
  • КАПЩИНА, КАПНІ ПЕНЯЗІ
  • КАШТЕЛЯН
  • КНЯЗЬ
  • КОРОГВА
  • КОРОЛІВСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ПАНИ ХОРУГОВНІ
  • ПАНИ-РАДА
  • ПІДКОМОРІЙ
  • ПІДСУДОК
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СТАРОСТА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ
  • ВОЄВОДА
  • ВОЛОСТЬ
  • ВИСЛУГА

  • Пов'язані терміни:
  • БОЯРИ-ШЛЯХТА
  • БОЯРИ-СЛУГИ
  • ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ 1413
  • ІМПЕРІЯ
  • КАШТЕЛЯН
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА (11-14 СТ.)
  • ЛИТОВСЬКА МЕТРИКА
  • МАГНАТИ
  • ПОГОЛОВЩИНА
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ПОВОЛОВЩИНА (ВОЛОВЩИНА)
  • РЕВОЛЮЦІЇ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СОЛТИС, СІЛЬС. СТАРОСТА
  • СВИДРИГАЙЛО, СВИДРИГАЙЛО-БОЛЕСЛАВ ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • ТИВУН
  • ЖИТОМИРСЬКОЇ КОМІСІЇ ОРДИНАЦІЯ 1614


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)