ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Paralelnoho_antyradianskoho (останній перегляд: 22.08.2019)
ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937

"ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ" СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937 – показовий суд. процес, що відбувся 23–30 січня 1937 в Москві. Він став наслідком розгорнутих після закритого листа ЦК ВКП(б) від 29 липня 1936 "Про терористичну діяльність троцькістсько-зінов'євського контрреволюційного блоку" репресій проти колиш. учасників опозиції. Органи НКВС почали піддавати репресіям тих із них, які відійшли від опозиції, були відновлені в партії, працювали на відп. посадах. Деякі з них були обрані до складу вищих органів партії. Почав змінюватися характер обвинувачень, що висувалися. Якщо раніше ключовим було обвинувачення в терористичній діяльності, то з 2-ї пол. 1936, поруч із терором, почалося висунення обвинувачень у шпигунстві, шкідництві і диверсійній діяльності. Після призначення М.Єжова на посаду наркома внутр. справ СРСР 29 вересня 1936 політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову "Про ставлення до контрреволюційних троцькістсько-зінов'євських елементів", в якій підкреслювалася необхідність "розправи з троцькістсько-зінов'євськими мерзотниками". Ця постанова пропонувала розглядати троцькістів як розвідників, шпигунів, диверсантів і шкідників. Зізнань саме в цьому незаконними методами вимагали від заарештованих відомих у минулому троцькістів. Істерія пошуків "прихованих троцькістів" або тих, хто "потурає" їм, охопила всі тодішні союзні республіки, у т. ч. УРСР. По справі було складено 3 варіанти обвинувального висновку, що були скеровані на редагування Й.Сталіну. Напередодні процесу він прийняв Прокурора СРСР А.Вишинського, який узгодив із ним деталі проведення процесу. По справі було заарештовано і засуджено 17 осіб (колиш. 1-й заст. наркома важкої пром-сті СРСР Г.Пятаков, колиш. 1-й заст. наркома лісової пром-сті СРСР Г.Сокольников, зав. бюро міжнар. інформації ЦК ВКП(б) К.Радек, колиш. заст. начальника Гол. управління шосейних доріг і автотранспорту Л.Серебряков, колиш. заст. наркома шляхів сполучень СРСР Я.Лівшиць, колиш. нач. сільгоспвідділу управління робітн. постачання "Кузбасстроя" в Новосибірську М.Муралов, колиш. заст. начальника кемеровського "Химкомбинатстроя" Я.Дробніс, колиш. нач. "Сибмашстроя" в м. Новосибірськ М.Богуславський, колиш. заст. начальника Центр. управління руху наркомату шляхів сполучення СРСР І.Князев, колишній нач. Головхімпрому наркомату важкої пром-сті СРСР С.Ратайчак, колиш. нач. кемеровського "Химкомбинатстроя" Б.Норкін, колиш. керуючий Салаїрською цинковою копальнею в Кемеровській обл. О.Шестов, колишнього гол. інженер тресту "Кузбассуголь" у Новосибірську М.Строїлов, колиш. заст. начальника Свердловської залізниці Й.Турок, співробітник наркомату важкої пром-сті СРСР І.Граше, колиш. гол. інженер буд-ва Ріонського азотнотукового комбінату (Грузія) Г.Пушин, колиш. зав. гаража і відділу постачання на Прокоп'євській та Анжерській копальнях (Кузбас) В.Арнольд). Суд. процес широко висвітлювався в пресі, а за два дні до його закінчення В.Ульріх, який головував на засіданні, надіслав до ЦК ВКП(б) проект вироку, вимагаючи страти для всіх підсудних. Однак до страти засудили 13 осіб (крім К.Радека, Г.Сокольникова, В.Арнольда, які отримали по 10 років, і М.Строїлова, який отримав 8 років ув'язнення). Після суду в місцях ув'язнення за Г.Сокольниковим, К.Радеком, М.Строїловим і В.Арнольдом органи НКВС вели нагляд. За повідомленнями агентури, вони вели розмови про свою невинність і розповідали, яким чином фальсифікувався суд. процес по їхній справі. У травні 1939 К.Радек і Г.Сокольников за завданням наркома внутр. справ СРСР Л.Берії і його заступника Б.Кобулова були таємно вбиті в тюрмах спеціально підісланими особами з числа колиш. співробітників НКВС, які відбували покарання за політ. і посадові злочини. М.Строїлов і В.Арнольд були страчені у вересні 1941 серед 170-ти в'язнів Орловської в'язниці за заочним вироком Військ. колегії Верховного суду СРСР, винесеному відповідно до підписаного Й.Сталіним рішення Державного комітету оборони СРСР. Учасники справи "Паралельного антирадянського троцькістського центру" офіційно реабілітовані 1988.


Література:
  1. О так называемом "Параллельном антисоветском троцкистском центре". "Известия ЦК КПСС", 1989, № 9
  2. Реабилитация: Политические процессы 30–50-х годов. М., 1991
  3. Шаповал Ю.І. Україна 20–50-х років: Сторінки ненаписаної історії. К., 1993
  4. Політичний терор і тероризм в Україні: ХIХ–ХХ ст.: Історичні нариси. К., 2002.

Посилання:
  • БЕРІЯ ЛАВРЕНТІЙ ПАВЛОВИЧ
  • ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ОБОРОНИ СРСР
  • ЛІВШИЦЬ (ЛІФШИЦЬ) ЯКІВ АБРАМОВИЧ
  • МОСКВА
  • ПЯТАКОВ ГЕОРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ
  • СОКОЛЬНІКОВ ГРИГОРІЙ ЯКОВИЧ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ВИШИНСЬКИЙ АНДРІЙ ЯНУАРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ПЯТАКОВ ГЕОРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)