ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Павлишин О.Й. ПЕТРУШЕВИЧ Євген Омелянович [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Petrushevych_Y (останній перегляд: 16.12.2018)
ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ

ПЕТРУШЕВИЧ Євген Омелянович (03.06.1863–29.08.1940) – правник, держ. і громад. діяч, голова Української національної ради ЗУНР (УНРади ЗУНР). Н. в м. Буськ у сім'ї священика. Навч. в школі м. Буськ, Академічній гімназії у Львові та на правничому ф-ті Львів. ун-ту. Голова студентського т-ва "Академічне братство" у Львові. Адвокатський кандидат у Львові (1896–97). Практику проходив у канцелярії С.Федака. Адвокат у Сокалі (1897–1905) та Сколе (1910–14, 1915–18). У Сокалі очолював філію Львівського товариства "Просвіта", заснував повітову Касу ощадності. Разом з адвокатом Т.Ваньо заснував укр. торг. спілку "Єдність". Співзасновник Укр. банку парцеляційного у Львові (1917). Діяч Укр. національно-демократ. партії (УНДП), член Нар. к-ту. Посол (депутат) до австрійс. Держ. ради (1907–18) Заст. голови (1907–16), голова (1916–18) Укр. парламентарної репрезентації. Посол до Галицького крайового сейму (1908–14) від виборчого округу Стрий. Член Головної української ради (1914–15), Загальної української ради (1915–16). Був прихильником радикальної позиції у переговорах з австрійс. урядом щодо вирішення укр. питання у Східній Галичині. Голова української Конституанти (УНРади) у Львові (18–19 жовтня 1918). Очоливши Віденську делегацію УНРади (19 жовтня 1918), домагався від австрійс. уряду офіційно передати владу в Сх. Галичині УНРаді. Провадив переговори з австрійс. міністром у справах Галичини К.Галецьким щодо шляхів українсько-польс. порозуміння. Повернувся до Галичини в грудні 1918. Стримано ставився до перспектив об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. Коли відкрилася сесія доповненої УНРади ЗУНР в м. Станіславів (нині м. Івано-Франківськ; 2 січня 1919), склав свої повноваження; УНРада таємним голосуванням обрала його головою ("президентом") Президії та Виділу УНРади ЗУНР. Мав репрезентативні функції глави д-ви. Член комісії закордонних справ УНРади ЗУНР. Упродовж зими–весни 1919 виїжджав до Відня по фінансову та політ. підтримку ЗУНР. Учасник Надзвичайного з'їзду УНДП у Станіславові (28–29 березня 1919). Член Директорії УНР, уперше у такому статусі брав участь у Державній нараді Української Народної Республіки в м. Проскурів (нині м. Хмельницький; 15 березня 1919). Диктатор ЗУНР (9 червня 1919 – 15 березня 1923). Разом з Українською Галицькою армією, що відступала за Збруч (прит. Дністра), у липні 1919 переїхав до м. Кам'янець-Подільський. Мав складні стосунки з Гол. отаманом Армії УНР С.Петлюрою через різні політ. орієнтації щодо державотворення УНР, характеру об'єднавчого процесу УНР і ЗУНР. Стосунки особливо загострилися після проголошення диктатури ЗУНР. Перебуваючи влітку–восени 1919 в Наддніпрянщині, не зрікся своїх надзвичайних повноважень, хоча цього від нього вимагали Гол. отаман Армії УНР С.Петлюра та галицькі й буковинські соціал-демократи. Зневірений у перспективах утвердження й захисту суверенітету УНР в боротьбі з більшовиками, схилявся до угоди з антибільшовицькими силами Росії. Натомість не погоджувався з "наддніпрянським керівництвом" щодо союзу з Польщею. У ніч на 16 листопада 1919 виїхав із Кам'янця-Подільського й через Румунію та Чехословаччину дістався до Відня. На поч. 1920 виїжджав до Парижа (Франція) і Лондона (Велика Британія), щоб домогтися зрушень у справі визнання ЗУНР Паризькою мирною конференцією 1919–1920. Тоді диктатор ЗУНР П. фактично керував закордонними справами ЗУНР. У серпні 1920 сформував уряд – Колегію уповноважених диктатора ЗУНР. Утім, в офіц. зверненнях до міжнар. інституцій виступав як голова ("президент") УНРади ЗУНР. Від 1920 до поч. 1923 провадив активну зовнішньополіт. діяльність, домагаючись від кер-ва зх. д-в і міжнар. інституцій визнання прав українців Галичини на нац. самовизначення. Брав участь у роботі делегацій ЗУНР на міжнар. форумах у Женеві (Швейцарія; 1920) та Генуї (Італія; 1922). Після рішення Ради послів країн Антанти про належність Сх. Галичини до Польщі (14 березня 1923) розпустив свій уряд. Через тиск зверхників Польщі на уряди Австрії та Чехословаччини був змушений виїхати до Берліна (Німеччина).

Втративши офіц. статус політ. лідера ЗУНР, на поч. 1920-х рр. мав контакти з більшовицькими дипломатами і спецслужбами, деякий час був на позиціях радянофільства. Розірвав із радянофільською орієнтацією після краху українізації політики в УСРР. У 2-й пол. 1920-х і в 1930-х рр. фактично перебував поза організованим укр. рухом в еміграції. Коли нацистська Німеччина захопила Польщу, написав меморандум до нім. уряду про самостійницькі прагнення українців.

П. у м. Гермсфдорф біля Берліна, похований у Берліні на цвинтарі кафедри св. Ядвіги. Перепохований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Був одружений з Леокадією з Пуніцьких (п. 26 липня 1917 у Відні). Брати: Степан Петрушевич (1855 – 14 січня 1920), священик, депутат УНРади ЗУНР, капелан УГА; Роман Петрушевич (15 червня 1872 – 1940), суддя, повітовий комісар ЗУНР у Кам'янці Струмилівській (нині м. Кам'янка-Бузька). Син: Антін Петрушевич (23 листопада 1892 – 12 грудня 1941), правник, член дипломатичної делегації УНР в Парижі.


Література:
  1. Ярославин С. [ Сохоцький І. ] Призабутий державний муж – Президент і Диктатор ЗОУНР доктор Євген Петрушевич. В кн.:Ярославин С. [Сохоцький І.] Визвольна боротьба у західноукраїнських землях у 1918–1923 роках. Филадельфія, 1956
  2. Сохоцький І., отець. Доктор Евген Петрушевич. В кн.: Сохоцький І., отець. Будівничі новітньої української державності в Галичині: Історичні постаті Галичини ХIХ–ХХ ст. Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1961
  3. Волинець С. Передвісники і творці Листопадового зриву: Західноукраїнські громадські і політичні діячі. Вінніпег, 1965
  4. Киричук Ю. Євген Петрушевич як громадсько-політичний діяч. В кн.: Вісник Львівського університету: Серія історична, вип. 28. Львів, 1992
  5. Турчин А. Євген Петрушевич. В кн.: Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Кам'янеччина, Холмщина і Підляшшя: Історично-мемуарний збірник, т. 3. Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто, 1994
  6. Арсенич П. Українські правники: Короткі біографічні нариси. В кн.: Андрухів І., Арсенич П. Українські правники в національному відродженні Галичини: 1848–1939 рр. Івано-Франківськ, 1996
  7. Павлюк О.В. Радянофільство Є. Петрушевича: Переконання чи вимушеність. "УІЖ", 1997, № 4
  8. Павлишин О. Львівщина в добу Західноукраїнської Народної Республіки. Львів, 2008.

Посилання:
  • АКАДЕМІЧНА ГІМНАЗІЯ У ЛЬВОВІ
  • АКАДЕМІЧНЕ БРАТСТВО
  • АНТАНТА
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БУСЬК
  • ДЕРЖАВНІ НАРАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919–1920
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ФЕДАК СТЕПАН
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ
  • ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАМ'ЯНКА-БУЗЬКА
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919–1920
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • СХІДНА ГАЛИЧИНА
  • СКОЛЕ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СОКАЛЬ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • УКРАЇНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКА
  • УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА)
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗУНР
  • ВІДЕНЬ
  • ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • АНДРІЄВСЬКИЙ ОПАНАС МИХАЙЛОВИЧ
  • БАРТЕЛЕМІ МІСІЯ
  • ЧОРТКІВ, МІСТО ТЕРНОПОЛЬСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЧОРТКІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ УГА 1919
  • ДЕЛЬВІГА ЛІНІЯ
  • ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРІАТ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ГЕРИНОВИЧ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КРИВЕЦЬКИЙ МИХАЙЛО ЄРЕМІЙОВИЧ
  • КИВЕЛЮК ІВАН
  • ЛЕВИЦЬКИЙ КОСТЬ АНТОНОВИЧ
  • ЛІГА НАЦІЙ
  • ЛИСТОПАДОВА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В ГАЛИЧИНІ 1918.
  • ЛОСЬ ЯН-СТАНІСЛАВ
  • ЛОЗИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МАСАРИК ТОМАШ-ГАРРІГ
  • МИШУГА ЛУКА
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НАЗАРУК ОСИП ТАДЕЙОВИЧ
  • ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • СІНГАЛЕВИЧ ВОЛОДИМИР
  • СОКАЛЬ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СПЕЦСЛУЖБИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ТЕРНОПІЛЬ
  • ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ
  • ВІЙНИ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ПРОТИ УНР 1917-1918 РР.
  • ЗАХІДНА ОБЛАСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (ЗО УНР)
  • ЗАЛІЩИКИ
  • ЖАНДАРМЕРІЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ЖУК АНДРІЙ ІЛЛІЧ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНО–РЕВОЛЮЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ЗУНРО)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)