ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЇ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ

  Бібліографічне посилання: Папакін Г.В. ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЇ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pravyla_publik (останній перегляд: 23.04.2019)
ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЇ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ

ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЇ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ, археографічні правила – унормований звід науково обґрунтованих вимог щодо передачі тексту і змісту архів. документів, їх датування та коментування, а також видавничого оформлення. Вони містять класифікацію видів і типів археогр. видань (наук., популярні, корпусні, серійні, моновидання, повнотекстові або регестні), нормативні вимоги до адекватного відтворення тексту документа, його змісту, особливостей створення, датування, коментування, складання заголовка, довідкового апарату, археогр. легенд; окреслюють специфіку публікації різних видів документів тощо. Сучасні норми публікації є результатом тривалої співпраці архівістів, істориків, археографів та видавців, вони почали формулюватися ще в 15–16 ст. із поширенням книгодрукування. Започаткували систематичне збирання, перевірку й видання писемних джерел історичних західноєвроп. гуманісти. Першими осн. принципи датування і критичного аналізу істор. рукописів сформулювали в 17 ст. у Франції ченці-мавристи (члени вченої конгрегації св. Марка), які приділяли осн. увагу мовознавчому та палеографічному дослідженню пам'яток патристики, критичному звірянню різних текстів і редакцій у хронологічній послідовності, створенню системи довідково-пошукового апарату та коментарів. Питання унормування публікації архів. документів у збірниках постало наприкінці 18 – у 19 ст., коли друком виходили великі колекції пам'яток: 28-томна публікація документів середньовічної італ. історії "Rerum Italicarum scriptores", 120-томна публікація "Моnumеntа Gегmanіе Hіstогіса", 251-томний збірник "Rerum Вгіttanicarum mediaevi sсгірtогеs" та ін.

В Україні нормування передачі тексту істор. пам'яток, у першу чергу документів судово-адм. установ України 16–18 ст., перебувало в центрі уваги Тимчасової комісії для розбору давніх актів при київ., подільському і волин. генерал-губернаторові (Київської археографічної комісії), створеної 1843. За методикою, опрацьованою її членами В.Антоновичем, М.Владимирським-Будановим, М.Іванишевим, І.Каманіним, О.Левицьким, були підготовлені "Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов" у 4-х томах (1845–59) та "Архив Юго-Западной России" (35 томів, 1859–1914). За археогр. нормами, які не завжди збігалися з настановами Київ. археогр. комісії, Археогр. комісія НТШ у Львові, створена 1896 М.Грушевським, видала 11 томів "Жерел до історії України-Руси" і 8 томів "Пам'яток українсько-руської мови та літератури". Історія підготовки до друку архів. документів засвідчила змагання діаметрально протилежних тенденцій: з одного боку, намагання сформулювати засади відбору й підготовки документів до друку, передача сучасними поліграфічними засобами; з другого – практика довела, що нікому не вдалося розробити норми та засади, які давали б вичерпні рекомендації щодо здійснення відбору й відтворення друком істор. джерел усіх типів.

20 ст. поставило на порядок денний питання нормування використання архів. документів у публікаціях. З'явилися рос. "Правила издания документов" В.Дружиніна, С.Платонова, О.Шахматова (1919), "Правила публикации “Грамот Коллегии экономии”" О.Лаппо-Данилевського (підготовлені 1901; оприлюднені 1922); методичні принципи передачі тексту друком для пам'яток 16–18 ст., сформульовані Археогр. комісією ВУАН 1926 у передмові до "Сказанія о войне козацкой з поляками"; "Основні настанови до методології і практики наукової публікації документів для потреб науково-історичного дослідження" (1931, Археографічна комісія Центрального архівного управління УСРР); "Правила издания документов ХVI–ХVIII вв." (1936, Історико-архів. ін-т АН СРСР); загальносоюзні "Основные правила публикации документов" (1945), "Правила издания исторических документов" (1955–56), "Правила издания документов советского периода" (1960), "Правила издания исторических документов в СССР" (редакції 1969, 1989, 1990), підготовлені Головархівом СРСР, Всерос. НДІ документознавства та архів. справи, Ін-том історії АН СРСР, Археогр. комісією АН СРСР, Моск. держ. історико-архів. ін-том, Ін-том марксизму-ленінізму при ЦК КПРС та Держкомдруком СРСР. Поруч з урегулюванням значного кола практичних питань підготовки до друку та видання архів. документів ці правила закріпили практику публікації документів 19–20 ст. виключно науково-популярним способом, із великою долею редакторських втручань; не регламентували питання передачі текстів іншомовних документів.

Засади публікації пам'яток, писаних укр. мовою, відобразилися у "Правилах видання пам'яток української мови ХVI–ХVIII ст." (1961, Ін-т мовознавства ім. О.Потебні АН УРСР), що використовувалися під час підготовки до друку "Пам'яток української мови"; рекомендаціях У.Єдлинської та В.Страшка з передачі текстів документів 16–18 ст., писаних українською та ін. мовами; проекті чл.-кор. НАН України В.Німчука "Правила видання пам'яток, писаних українською мовою та церковнослов'янською української редакції" (1995). Існують спец. "Міжнародні правила видання середньовічних латинських документів", затверджені Міжнар. комісією з дипломатики. Наявні сучасні методичні розробки щодо публікації окремих видів істор. документів (фотодокументів, епістолярію).

Сучасна археогр. практика в Україні використовує рад. правила видання 1990, вітчизн. методичні розробки, але переважно є еклектичною, відображає власні погляди і вподобання видавців. Тому існує нагальна необхідність у розробці і затвердженні сучасних укр. правил використання історичних джерел у публікаціях.


Література:
  1. Пещак М.М., Русанівський В.М. Правила видання пам'яток української мови XIV–XVIII ст. К., 1961
  2. Єдлинська У.Я., Страшко В.В. Методичні рекомендації по передачі текстів документів XVI–XVIII ст.: Передмова. В кн.: Передача текстів документів і пам'яток: Методичні рекомендації за матеріалами науково-методичної наради. К., 1990
  3. Правила издания исторических документов в СССР. М., 1990
  4. Журба О.І. Київська археографічна комісія: 1843–1921: Нарис історії та діяльності. К., 1993
  5. Німчук В.В. Правила видання пам'яток, писаних українською мовою та церковнослов'янською української редакції: Проект. К., 1995
  6. Прилепішева Ю.А. Участь українських археографів у вдосконаленні нормативної бази публікації документів ДАФ СРСР (1946–1991). "Архіви України", 1999, № 1–6
  7. Гирич І.Б., Ляхоцький В.П. Видання україномовних епістолярних джерел кінця ХIХ–ХХ ст.: Методичні рекомендації. К., 2000
  8. Себта Т. Методичні рекомендації до видання іншомовних писемних джерел ХIХ – початку ХХ ст. К., 2008
  9. Папакін Г. Використання історичних джерел у публікаціях: Суспільні виклики та наукові проблеми (роздуми архівознавця). "УІЖ", 2009, № 6.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО АРХІВНОГО УПРАВЛІННЯ
  • АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ
  • ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІВАНИШЕВ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • КАМАНІН ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ ІВАНОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • НІМЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПАМЯТНИКИ, ИЗДАННЫЕ ВРЕМЕННОЙ КОМИССИЕЙ ДЛЯ РАЗБОРА ДРЕВНИХ АКТОВ
  • ПАТРИСТИКА
  • ПЛАТОНОВ СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВЛАДИМИРСЬКИЙ-БУДАНОВ МИХАЙЛО ФЛЕГОНТОВИЧ
  • ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)