ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Соловей Е.С. РИЛЬСЬКИЙ Максим Тадейович [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Rylskyj_Ma (останній перегляд: 16.12.2018)
РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ

РИЛЬСЬКИЙ Максим Тадейович (19(07).03.1895–24.07.1964) – поет, перекладач. Д-р філол. н. (1950). Дійсний член АН УРСР (1943), АН СРСР (1958). Син Т.Рильського, етнографа, публіциста і громад. діяча, та селянки Меланії Федорівни (у дівоцтві – Чуприна) із с. Романівка (нині село Попільнянського р-ну Житомир. обл.), де був маєток Рильських. Н. в м. Київ. Належність батька до кола "хлопоманів", діячів "Старої громади" визначила атмосферу, в якій виростав майбутній поет, засади його виховання та освіти. Добре підготований домашніми вчителями, 1908 вступив до 3-го класу київ. приватної г-зії В.Науменка. У гімназійні роки жив і виховувався в родинах М.В.Лисенка та О.Русова. 1915–17 навч. на мед. ф-ті Київ. ун-ту, звідки перевівся на історико-філол. ф-т новоствореного Укр. нар. ун-ту. Бурхливі часи змусили Р. залишити Київ; у Сквирі разом із братом Іваном він працював у продовольчій управі, невдовзі почав учителювати, спершу в с. Вчорайше (нині село Ружинського р-ну Житомир. обл.), потім – у рідній Романівці. Попри всіляку скруту тривало творче становлення поета (перші публікації 1907 в газ. "Рада", перша збірка "На білих островах" 1910). Поеми "Царівна" та "На узліссі", збірка "Під осінніми зорями" (усі 1918) засвідчили, що період учнівства та "проби голосу" минув; остаточно підтвердила це збірка 1922 "Синя далечінь".

1923 повернувся до Києва, де вчителюванням заробляв на життя. 1920-ті рр. ознаменовані творчим розквітом поета: збірками "Крізь бурю й сніг" (1925), "Тринадцята весна" (1926), "Де сходяться дороги", "Гомін і відгомін" (обидві 1929). В останній із цих збірок Р. постав також як талановитий перекладач світ. поезії: творів П.Верлена, В.Брюсова, С.Малларме, М.Метерлінка та ін. Подією культурно-мистецького життя став переклад "Пана Тадеуша" А.Міцкевича, здійснений Р. саме в 1920-ті рр. (окреме видання – 1927). Із поверненням до Києва Р. увійшов до кола поетів-неокласиків (М.Зеров, П.Филипович, М.Драй-Хмара, О.Бургардт), з якими його єднали духовно-творча солідарність, спільне розуміння багатьох проблем культ. буд-ва. Проте їхніми опонентами виявилися як авангардисти, так і ревнителі "пролетарської культури" і вульгарна критика, яку дратували залюбленість поетів-неокласиків у строгі класичні форми та відстороненість від найбільш актуальних, із погляду цієї критики, питань суспільно-літ. життя, що стало своєрідним прологом до наступних репресій, до переформування всього літ. життя, цілковитого підпорядкування його ідеологічним завданням. Більшість творчих спільників Р. загинули в сталінських таборах, інші, як О.Бургардт (Юрій Клен), мусили емігрувати. Арешт Р. 19 березня 1931 можна трактувати і як відлуння-продовження сумнозвісного процесу над т. зв. Спілкою визволення України. Він відбув 5-місячне ув'язнення в Лук'янівській тюрмі, звідки його возили на допити в Державне політичне управління УСРР. Поет упритул познайомився з уже апробованою системою залякування та шантажу, примусу до самообмови з наступним "каяттям". Після звільнення він написав віршовану "Декларацію обов'язків поета і громадянина" (1931), а також збірку "Знак терезів" (1932), котра засвідчила злам у його творчості: змушений прийняти нові правила літ. життя, він повною мірою спізнав на собі характер стосунків митця і влади в умовах тоталітарного режиму. 1932 вийшла також віршована повість "Марина". Як "офіційний поет", а з 1939 – ще й "поет-орденоносець", Р. пережив неминучий творчий спад (збірки "Київ", 1935, "Літо", 1936, "Україна", 1938, "Збір винограду", 1940), проте хист Р.-перекладача постав у всьому блиску (нові переклади з П.Корнеля, Ж.-Б. Мольєра, Ж.Расіна, Н.Буало, О.Пушкіна, Е.Ростана та ін.).

1935–42 Р. завідував літ. частиною Київ. театру опери та балету, одночасно в ж. "Українська література" очолював відділ поезії. Із початком Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 Р. з родиною евакуйований до Уфи (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ). Восени 1941 велику популярність поетові принесло "Слово про рідну матір", за рік таке ж визнання здобула поема-видіння "Жага". Проте, як і ін. провідні письменники, Р. був бранцем практикованої владою політики "батога і пряника": визнання й нагороди періодично змінювалися нагінками й покараннями. У роки війни Р. був обраний дійсним членом АН УРСР (1943), прийнятий до КП(б)У, очолив Спілку письменників України, а також академічний Ін-т нар. творчості та мист-ва (нині Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України), директором якого залишався до кінця життя (1944–1964). Та невдовзі після війни, на хвилі нових погромних парт. постанов про літературу і мист-во, Р. знову зазнав нищівної критики. "Націоналістичні помилки" було, зокрема, зауважено в поемі "Весняні води". Планувалася навіть інсценізація загибелі Р. начебто від рук "оунівських убивць". Збіг обставин і творчий, наук. та мо-ральний авторитет Р. завадили розіграти цей сценарій. За сукупністю праць йому присуджено науковий ступінь д-ра філол. н. (1950); він поєднував обов'язки депутата ВР СРСР із інтенсивною творчою, наук. та перекладацькою працею. Виступав на представницьких наукових конференціях та сесіях (Варшава, Париж (Франція), Дубровник (Югославія), Ріо-де-Жанейро (Бразилія), Софія; Болгарія). За збірки "Троянди й виноград" та "Далекі небосхили" удостоєний Ленінської премії (1960). "Третє цвітіння" у творчості поета пов'язане з подихом сусп. змін, із т. зв. добою "відлиги". Під знаком цих змін, що обіцяли відродження більш нормальних умов не лише творчості, а й усіх сфер життя, написані нові його книжки поезії ("Далекі небосхили", "Голосіївська осінь", "В затінку жайворонка", "Зимові записи") та публіцистики ("Вечірні розмови", "Про мистецтво" та ін.). В останній рік життя обраний почесним доктором Ягеллонського ун-ту в Кракові.

Багатоманітна творча, наук. та перекладацька діяльність Р., незважаючи на складні, часом нелюдські, умови, засвідчила вірність високим гуманістичним ідеалам, відданість пам'яті творчих спільників молодості поета – неокласиків. Як поет він став незрівнянним майстром строгих форм: сонета, терцин, октав, стансів, а в завершальний період ще й філос. елегії, медитативної лірики. Жанр ліро-епічної поеми також належить до улюблених жанрів Р. У зашморгу приписів соціаліст. реалізму він змушений був написати чимало злободенних віршованих "одноденок", проте зумів зберегти і свій справжній поетичний хист – життєлюбний та просвітле- но-гармонійний. Завдяки цьому значна частина його спадщини залишається здобутком й окрасою укр. поезії 20 ст.

Як громадсько-культ. діяч Р. безстрашно виступав на захист мови, нар. творчості, культ. спадщини, традицій; водночас вітав і підтримував молоді таланти, був палким прихильником творчих пошуків.

Лауреат Сталінських премій (1943, 1950), Ленінської премії (1960).

П. у м. Київ.


Праці:
  1. Твори, т. 1–10. К., 1960– 62
  2. Зібрання творів, т. 1–20. К., 1983–90.
Література:
  1. Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського. В кн.: Зеров М. До джерел: Літературно-критичні статті. К., 1926
  2. Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910–1941). К., 1980
  3. Ільєнко І. Жага: Труди і дні Максима Рильського. К., 1995
  4. Рильський Б. Мандрівка в молодість батька. К., 2004.

Посилання:
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
  • ДРАЙ-ХМАРА МИХАЙЛО ОПАНАСОВИЧ
  • ФИЛИПОВИЧ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ М.РИЛЬСЬКОГО НАН УКРАЇНИ
  • ХЛОПОМАНСТВО, НАРОДНИЦЬКО-КУЛЬТ. ТЕЧІЯ
  • КЛЕН ЮРІЙ
  • КРАКІВ
  • КИЇВ
  • ЛУК'ЯНІВСЬКА ТЮРМА
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МІЦКЕВИЧ АДАМ
  • НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • РАДА
  • РУСОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РИЛЬСЬКИЙ ТАДЕЙ РОЗЕСЛАВОВИЧ
  • СКВИРА , МІСТО КИЇВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • ВАРШАВА
  • ЮГОСЛАВІЯ
  • ЗЕРОВ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АРХІВ-МУЗЕЙ ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ
  • ДЕЙЧ ОЛЕКСАНДР ЙОСИПОВИЧ
  • ДУМИ
  • ЕМІНЕСКУ (EMINESCU) МІГАЙ
  • ГОРЬКИЙ МАКСИМ
  • ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМЕНІ Т.ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ М.РИЛЬСЬКОГО НАН УКРАЇНИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ІСПАНІЯ, КОРОЛІВСТВО ІСПАНІЯ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАРАДЖИЧ ВУК СТЕФАНОВИЧ
  • КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • КЛЕН ЮРІЙ
  • КОЧУР ГРИГОРІЙ ПОРФИРОВИЧ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТРЕТЬОГО ТРАВНЯ 1791
  • КРАВЦІВ БОГДАН-ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • КИРЕЙКО ВІТАЛІЙ ДМИТРОВИЧ
  • ЛЕНІНСЬКІ ПРЕМІЇ ТА ПРЕМІЇ ІМЕНІ ЛЕНІНА
  • ЛОБОДОВСЬКИЙ ЮЗЕФ
  • ЛУК'ЯНІВСЬКА ТЮРМА
  • ЛЯТОШИНСЬКИЙ БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
  • МАНУЇЛЬСЬКИЙ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • МІЦКЕВИЧ АДАМ
  • МОСКВА
  • НАША КУЛЬТУРА
  • НАШІ ДНІ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНИ
  • ПАУСТОВСЬКИЙ КОСТЯНТИН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • ПЕТРОВ ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ
  • ПІДМОГИЛЬНИЙ ВАЛЕР'ЯН ПЕТРОВИЧ
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • РАДІОСТАНЦІЯ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • РЕВУЦЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • РЕВУЦЬКИЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК
  • РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • РИЛЬСЬКИЙ ТАДЕЙ РОЗЕСЛАВОВИЧ
  • СІМАШКЕВИЧ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СЛОВАЦЬКИЙ ЮЛІУШ
  • СТЕПОВИЙ ЯКІВ СТЕПАНОВИЧ
  • СТРУК ДАНИЛО ЄВСТАХІЙОВИЧ
  • ВСЕСЛОВ'ЯНСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ
  • ЯКУТОВИЧ ГЕОРГІЙ В'ЯЧЕСЛАВОВИЧ
  • ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЗЕРОВ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЖУКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ
  • ЖУР ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЖИТТЯ Й РЕВОЛЮЦІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)