ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА, НАЦ. І ДЕРЖ. ГІМН УКРАЇНИ

  Бібліографічне посилання: Шип Н.А. ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА, Нац. і Держ. гімн України [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sche_ne_vmerla (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА, НАЦ. І ДЕРЖ. ГІМН УКРАЇНИ

"ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ І СЛАВА, І ВОЛЯ" — Нац. і Держ. гімн України. "Гімн" (від давньогрец. ΰμνος — похвальна пісня) — урочистий музично-пісенний твір, що виконується під час офіц. держ. заходів, військ. парадів, значущих політ. подій. Урочисто-патріотична пісня, яка стала Держ. гімном України, написана на поч. 1860-х рр. в умовах піднесення визвол. прагнень слов’ян. народів: сербів, словаків, чехів, болгар, поляків і, зокрема, українців. Усупереч антиукр. політиці самодержавства, у Наддніпрянській Україні активізувався культурно-нац. рух інтелігенції, що об’єднувалася в громади — напівлегальні орг-ції — з метою заснування недільних шкіл з укр. мовою навчання, складання українсько-рос. словників, видання популярної літератури для народу. Одним з ініціативних членів Київ. громади був фольклорист і етнограф, поет і просвітницький діяч П.Чубинський. Тогочасна духовна атмосфера повнилася патріотичними почуттями, що в поетичних рядках набували заклику до єднання і вселяли віру в перемогу: "Годі, браття, сумувати: ще не вмерла наша Мати!" (П.Куліш); "Та ще не вмерла козацька мати!" (з літопису Г.Граб’янки); "Не вмирає душа наша, не вмирає воля" (Т.Шевченко). Ці та ін. поетичні мотиви, фольклорні образи (Україна-мати), патріотичні пісні польс. і сербських борців за нац. визволення викликали в П.Чубинського невідворотне бажання створити на укр. істор. ґрунті урочисту пісню прославного характеру. Існують кілька версій стосовно часу й місця її написання. За новітніми дослідженнями, у вересні 1862 на зібранні громадівців із сербами (у будинку № 122 (нині 106) по вул. Великій Васильківській) 23-річний юнак, переповнений патріотичними почуттями під впливом виконання хорової сербської пісні з приспівом: "Серце біє і крев ліє за свою свободу", експромтом написав вірш "Ще не вмерла України і слава, і воля..." (саме так звучала перша фраза), який тут же заспівали на відому сербську мелодію. Невдовзі вірш П.Чубинського поклав на музику його однодумець композитор М.В.Лисенко, 1905 — К.Стеценко; вперше вірш опублікував львівський літературно-політичний вісник "Мета", 1863, № 4, куди він потрапив без авторського підпису. Оскільки згадане видання присвячувалося Т.Шевченку, певний час його вважали автором цього вірша, інколи він сприймався як народний.

Твір швидко поширювався серед борців за нац. справу й зазнав певних модифікацій. Найпотужніше він звучав покладений на музику галицьким композитором, священиком М.Вербицьким. Мелодія ним створена для голосу в супроводі гітари, згодом — для хору та оркестру. За кілька років патріотична пісня набула значення масової, народної з певною фольклоризацією, афористичністю тексту ("вороги" — "воріженьки"), скороченням або доповненням поетичних рядків і з заспівом "Ще не вмерла Україна, і слава, і воля" виконувалася різноманітними хоровими колективами на західноукр. землях (перші згадки 1863, 1864) та за кордоном (у перекладі англ. і нім. мовами), перетворившись на нац. гімн. Він пройшов перевірку часом, істор. подіями, надихав Січових стрільців на боротьбу заради свободи й людських прав. Використовувався під час урочистостей у період Української революції 1917—1921, 1939 був проголошений гімном новоутвореної Карпатської України, гуртував вояків Української повстанської армії. Заборонявся угор. і радянським урядами. (В УСРР/УРСР 1917—44 функцію держ. гімну виконував парт. гімн "Інтернаціонал", як в усьому СРСР; із 1945 Держ. гімн УРСР — "Живи, Україно, прекрасна і сильна" на слова М.Бажана і П.Тичини, музику О.Лебединця; остання редакція цього гімну затверджена Указом Президії ВР УРСР від 22 березня 1978.)

Нове народження нац. гімну П.Чубинського, М.Вербицького пов’язане з проголошенням незалежності України 24 серпня 1991. Створений діячами к-ри Наддніпрянщини й Галичини, він став загальнонаціональним; Указом Президії ВР України від 15 січня 1992 затверджений як Держ. гімн, закріплений 20-ю статтею Конституції України 1996. У ході подальшої дискусії щодо Держ. гімну незалежної України була створена спец. комісія для проведення відповідного конкурсу, за підсумками якого серед поданих віршів жоден не відповідав висунутим вимогам. На численні пропозиції залишено текст П.Чубинського з його авторським заспівом "Ще не вмерла України і слава, і воля". 6 березня 2003 набув чинності Закон України "Про Державний Гімн України", № 602-VI, у 1-й статті якого зазначено: "Державним Гімном України є національний гімн на музику М.Вербицького зі словами першого куплету та приспіву П.Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду”".

Пісня-гімн "Ще не вмерла України і слава, і воля" уособлює самобутність, самоідентифікацію та самоутвердження укр. народу; поряд із прапором та гербом належить до державних символів України.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Трембіцький В. Український гімн та інші патріотичні пісні. Нью-Йорк—Рим, 1973
  2. Нариси з історії українського національного руху. К., 1994
  3. Загайкевич М. Михайло Вербицький: сторінки життя і творчості. Львів, 1998
  4. Мишанич С. Павло Чубинський — автор українського гімну. К., 1998
  5. Державна символіка України. К., 2004
  6. Чередниченко Д. Павло Чубинський. К., 2005
  7. Державний Гімн України: Популярний історичний нарис. К., 2006

Посилання:
  • БАЖАН МИКОЛА ПЛАТОНОВИЧ
  • ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО ПЛАТОНОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГРАБ'ЯНКА ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ І ЙОГО ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА
  • ГРОМАДИ
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА, НАДДНІПРЯНЩИНА, ПРИДНІПРОВ'Я, ПОДНІПРОВ'Я
  • НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТЕЦЕНКО КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ТИЧИНА ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • ВЕРБИЦЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО ПЛАТОНОВИЧ
  • ЕВОЛЮЦІОНІЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ НЕЗАЛЕЖНОЇ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • ПОВСТАННЯ СЕЛЯНСЬКІ ПРОТИ БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ 1929–1932
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • СЕЦЕСІЯ
  • ЯХНЕНКО КІНДРАТ МИХАЙЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)