ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШАХРАЙ ВАСИЛЬ МАТВІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Юренко О.П. ШАХРАЙ Василь Матвійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shakhraj_V (останній перегляд: 16.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШАХРАЙ ВАСИЛЬ МАТВІЙОВИЧ

ШАХРАЙ Василь Матвійович (11. 02(30.01).1888—1919) — політ. і держ. діяч, один із фундаторів укр. націонал-комунізму. Н. в с. Харківці (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.). Закінчив Феодосійську вчительську семінарію (1907), навч. в Петерб. (із 1914 — Петрогр.) комерційному ін-ті (1912—16). Із 1913 — член РСДРП(б). 1916 мобілізований до рос. армії, прапорщик у військ. уч-щі в Полтаві.

Після Лютневої революції 1917 — член Полтав. ради робітн. і солдатських депутатів, Полтав. к-ту РСДРП, гласний міської думи, делегат 1-го Всерос. з’їзду Рад, співредактор більшовицької газ. "Молот". Із грудня 1917 — член ЦВК Рад України та Народного секретаріату: нар. секретар у військових, згодом — у земельних справах. Учасник мирних переговорів у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь; 1918).

У суспільно-політ. світогляді Ш. існували суперечності між більшовицькою ідеологією і нац. свідомістю. Він підтримав I та III універсали Української Центральної Ради, висунув ідею її мирної трансформації в Укр. Центр. Раду робітн., солдатських і сел. депутатів. На Першому Всеукраїнському з’їзді Рад у Києві (грудень 1917) Ш. єдиний з його більшовицької меншості розцінив ультиматум петроградського Раднаркому як непорозуміння, яке необхідно зліквідувати мирно. Напередодні Таганрозької конференції 1918 висловився за створення самостійної, національної за характером, укр. комуніст. партії. Це вплинуло на М.Скрипника та Г.Лапчинського, які у своїх виступах підтримали позицію Ш., і відобразилося в ухвалі наради.

1918, виїхавши з України до м. Саратов (нині місто в РФ), Ш. працював у тамтешньому підвідділі укр. відділу нар. комісаріату у справах національностей РСФРР. Заглибився в аналіз передумов та чинників революції в Україні, поставивши в центр цих проблем нац. питання, виклав свою теорію тодішнього політ. процесу у 3-х книгах, які фактично стали програмою укр. націонал-комунізму (опубл. з листопада 1918 по лютий 1919): "Революція на Україні" (під псевд. В.Скоровстанський); "До хвилі: Що діється на Україні і з Україною " (у співавт. з С.Мазлахом); Н.Ленін (В.Ільїн) "Статті по національному питанню" (з передмовою та перекладом Ш.). На відміну від більшості керівників більшовицьких орг-цій в Україні, які дотримувалися т. зв. катеринославської точки зору і категорично кваліфікували укр. рух як реакційний і по суті контрреволюційний, Ш. послідовно доводив його прогресивний характер і неможливість ігнорувати нац. складову в революції в Україні. Автори "До хвилі" фактично вступили в полеміку з нац. питання з В.Леніним, висунули імператив створення незалежної Укр. комуніст. партії більшовиків і необхідності "свого Леніна" для України як передумови осягнення її реальної самостійності в держ. формі рад. соціаліст. республіки.

Усе це спричинилося до репресивних заходів проти Ш. і С.Мазлаха. У березні 1919 їх виключили з партії, заборонили їм займати відповідальні посади, готувалася висилка з України, куди вони повернулися. Наклад "До хвилі" вилучався. Ш. і надалі намагався, спираючись на свій авторитет і особисті зв’язки, організувати партію укр. більшовиків, напівлегально перебуваючи на Полтавщині. Очевидно, наприкінці липня — на початку серпня 1919 залишив Україну, зголосившись до підпільної антиденікінської роботи в Єкатеринодарі (нині м. Краснодар), розглядаючи Кубань як частину України.

Не знайшовши вказаних йому більшовицьких явок, був схоплений і замордований денікінцями в м. Єкатеринодар.

Ідейно-теор. спадщина Ш. та саме його ім’я були табуйовані в Україні з 1930-х по 1990-ті рр.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Майстренко І. Про книгу «До хвилі» та її авторів. В кн.: Мазлах С., Шахрай В. До хвилі: Що діється на Україні і з Україною Нью-Йорк, 1967
  2. Лисяк-Рудницький І. Український комуністичний маніфест. «Сучасність», 1971, № 9
  3. Гамрецький Ю. «Як люблять свою матір...» «Радянська Україна», 1988, 27 лютого
  4. Юренко О. Василь Шахрай: «Пливти проти течії». «Політологічні читання», 1993, № 3
  5. Юренко О. Шахрай Василь Матвійович. В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996
  6. Його ж. Василь Шахрай: сторінки життя і діяльності. Світогляд. Доля. «УІЖ», 1995, № 1

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • КРАСНОДАР
  • КИЇВ
  • ЛАПЧИНСЬКИЙ ГЕОРГІЙ (ЮРІЙ) ФЕДОРОВИЧ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МАЗЛАХ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ
  • НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ
  • ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД 1917
  • ПОЛТАВА
  • СКРИПНИК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА

  • Пов'язані терміни:
  • ФЕДЕРАЛІСТІВ ГРУПА, ФРАКЦІЯ ФЕДЕРАЛІСТІВ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КУЛИК ІВАН ЮЛІАНОВИЧ
  • МАЗЛАХ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УСРР
  • НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ
  • НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД СЕЛЯНСЬКИХ, РОБ. І СОЛДАТ. ДЕПУТАТІВ 1917 Р.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)