ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШАХТИНСЬКА СПРАВА (1928)

  Бібліографічне посилання: Васильєв В.Ю. ШАХТИНСЬКА СПРАВА (1928) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shakhtynska_sprava_1928 (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШАХТИНСЬКА СПРАВА (1928)

"ШАХТИНСЬКА СПРАВА" 1928 — сфабрикований суд. процес над 53 особами — переважно спеціалістами та техніками вугільної промисловості Донбасу. Відбувся 18 травня — 6 липня 1928 в Москві. Організований ОДПУ та вищим партійним керівництвом СРСР. За ініціативою повноважного представника ОДПУ Північно-Кавказького краю Є.Євдокимова від червня 1927 — до початку 1928 було проведено арешти спочатку в Шахтинському (до 1924 — у складі УСРР), а потім — ін. районах Донбасу. 12 слідчих ОДПУ доводили існування розгалуженої контрреволюційної організації шкідників, які діяли на шахтах, в рудоуправліннях, у тресті "Донвугілля" (Харків), ВРНГ СРСР. Офіційно це називали "Справа про економічну контрреволюцію в Донбасі" ("Шахтинська справа"). 9 лютого 1928 заст. Голови ОДПУ СРСР Г.Ягода доповів голові РНК СРСР О.Рикову про організацію, що нібито займалася диверсіями та шкідництвом на шахтах, антирад. агітацією, отримала за це гроші в банках Польщі та Німеччини. 2 березня Г.Ягода довів цю інформацію до Й.Сталіна та В.Молотова. Того ж дня було створено комісію політбюро ЦК ВКП(б), якій надано право вирішувати питання організації та проведення суд. процесу. 5 березня політбюро ЦК ВКП(б) дозволило арешт 5 нім. спеціалістів, щоби показати зв’язок шкідників з іноз. спецслужбами та капіталом. 8—9 березня комісія політбюро ЦК ВКП(б) відредагувала звернення до громадськості "Про економічну контрреволюцію в південних районах вуглепромисловості", яке 10 березня оприлюднила газета "Правда". Відтоді у газетах та публічних виступах керівників СРСР стверджувалося про активізацію контрреволюційних елементів. 11 квітня в резолюції об’єднаного пленуму ЦК і ЦКК ВКП(б) підкреслювалося, що справа набула загальносоюзного значення, висвітлила нові форми боротьби "буржуазної контрреволюції проти пролетарської держави". 26 квітня ген. секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович у листі до Й.Сталіна запропонував посилити роль ОДПУ в держ. управлінні. У суд. процесі, крім держ. обвинувачів, брали участь 42 громад. обвинувачі, 15 адвокатів, його хід висвітлювали 120 журналістів, у т. ч. закордонних. Репортажі із залу суду передавали по радіо, знімали для кінохроніки, на сторінках газет публікували докладні звіти. За два тижні судові засідання відвідали 30 тис. глядачів, одноразові квитки розповсюджувалися на підприємствах і в організаціях, відбувалися демонстрації трудящих із вимогами суворого покарання "злочинців". Суд виправдав чотирьох із 53 підсудних, ще чотирьом призначив умовне покарання. Суд засудив 9 осіб до ув’язнення терміном від 1 до 3 років, а більшість підсудних — терміном від 4 до 10 років. 11 осіб було засуджено до розстрілу (5 із них було розстріляно 9 липня 1928, шістьом ЦВК СРСР пом’якшив міру покарання). "Шахтинська справа" використовувалася кер-вом СРСР для маніпуляції громад. думкою, подальшої організації сфальсифікованих судових процесів, розширення масштабів політ. репресій. На пленумі ЦК ВКП(б) (4—12 липня 1928) Й.Сталін заявив про загострення класової боротьби в умовах просування країни до соціалізму. У серпні 1928 ОДПУ СРСР розіслало своїм органам на місцях циркуляр, в якому зазначалося, що робота з контрреволюційними організаціями шахтинського типу ще попереду, до дрібниць розписувалося, як створювати видимість існування в країні великих антирад. організацій. Наприкінці 2000 р. Генеральна прокуратура РФ реабілітувала всіх засуджених за "шахтинською справою".

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Реабилитация: Политические процессы 30—50-х годов. М., 1991
  2. Куманев В.А. 30-е годы в судьбах отечественной интеллигенции. М., 1991
  3. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920—30-х років: соціальний портрет та історична доля. К., 1992
  4. Кислицын С.А. Шахтинское дело: Начало сталинских репрессий против научно-технической интеллигенции в СССР. Ростов-на-Дону, 1993
  5. Лубянка: Сталин и ВЧК—ГПУ—ОГПУ—НКВД. Январь 1922 — декабрь 1936: Сборник документов. М., 2003
  6. Мозохин О.Б. Право на репрессии: Внесудебные полномочия органов государственной безопасности (1918— 1953). М., 2006
  7. «Замешанных немцев арестовать… Англичан не трогать»: Документы Архива Президента Российской Федерации о роли Политбюро ЦК ВКП(б) в организации «Шахтинского дела». 1928 г. «Отечественные архивы», 2008, № 6
  8. Шахтинский процесс 1928 г.: подготовка, проведение, итоги, кн. 1—2. М., 2010

Посилання:
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • МОЛОТОВ (СКРЯБІН) В'ЯЧЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • МОСКВА
  • РИКОВ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БІРМАН ІШТВАН
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
  • МЕНЖИНСЬКИЙ (MIENŻYNSKI, MĘŻYŃSKI) В'ЯЧЕСЛАВ (WIACZESŁAW) РУДОЛЬФОВИЧ
  • ТЕРОР І ТЕРОРИЗМ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)