ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СТОРОЖЕНКИ

  Бібліографічне посилання: Путро О.І., Томазов В.В. СТОРОЖЕНКИ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Storozhenky_rid (останній перегляд: 19.12.2018)
СТОРОЖЕНКИ

СТОРОЖЕНКИ — козацько- старшинський, згодом — дворянський рід, який походить, імовірно, від Андрія Стороженка (кінець 16 — 1-ша пол. 17 ст.), "старшого полковника Запорозького війська" (1610). Його нащадок (можливо онук) — Іван Федорович С. (р. н. невід. — п. 1693), який вийшов із Правобережжя, ічнянський сотник (1670, 1681—87) і прилуцький полковник (1687—93). Син Івана — Андрій Іванович (р. н. невід. — п. 1715), ічнянський сотник (1700—15), учасник Польс. походу (1704), онуки — Григорій Андрійович (р. н. невід. — п. 1745), ічнянський сотник (1715—41), учасник Низового Царицинського (1717) та Перського (1722) походів, буд-ва Київської фортеці (1716), неодноразовий виконавець дипломатичних доручень, член Комісії з перекладу та зведення "правних книг" (1735—37), та Іван Андрійович (р. н. невід. — п. до 1733), іваницький сотник (1719—28). Від Григорія Андрійовича бере початок старша гілка роду, а від Івана Андрійовича — молодша.

До старшої, більш потужної, гілки належать: Степан Григорович (бл. 1710 — 1758), сотник яблунівський (1740, 1748—58), повстанський (1741—42) та вакансовий (1745—48); Андрій Григорович (бл. 1715 — 1753), ічнянський сотник (1741—53); Іван Степанович (бл. 1734 — р. с. невід.), яблунівський сотник (з 1758); Григорій Андрійович (бл. 1748 — 1810), іваницький сотник (1770—81); Олексій Петрович (1806—74), дійсний статський радник (1863), брестський повітовий предводитель дворянства та голова мирового з’їзду (1868—74), прозаїк (роман "Братья-близнецы", повість "Сотник Петро Серп", оповідання), поет (поема "Марко проклятый"), мемуарист (спогади про М.Гоголя), твори якого друкувалися в часописах "Северная пчела", "Библиотека для чтения", "Основа" та були видані в 2-х томах 1863 в Санкт-Петербурзі під назвою "Українські оповідання"; Андрій Якович (1791—1858), учасник російсько-турецької війни 1806—1812, Війни 1812 та закордонного походу рос. армії 1813—14, генерал-майор (1833), генерал-поліцмейстер і генерал-гевальдігер діючої армії (1832—42) та віце-президент (згодом — обер-поліцмейстер) Варшави (1833—42), голова Слідчої комісії при наміснику Царства Польського (1833—50), таємний радник та сенатор, присутній у варшавських департаментах Правительствуючого Сенату (1842), гол. директор, головуючий в Урядовій комісії внутр. і духовних справ Царства Польського (1845—50), колекціонер (власник збірки істор. документів 17—18 ст.), історик ("История Южной России" (неопубл., рукопис не зберігся) та ін.) і письменник ("Мысли малороссиянина" в ж. "Сын Отечества", 1832 (псевдонім — Андрій Царинний); вірші укр. і рос. мовами в ж. "Киевская старина", 1885), приятель Т.Шевченка, Є.Гребінки, П.Куліша та ін.; Микола Ілліч (1836—1906), історик літератури, д-р історії заг. літератури (1878), екстраординарний (1879) і ординарний (1884) професор Московського університету, чл.-кор. Петерб. АН (1899), дійсний статський радник (1898), бібліотекар Московського і Рум’янцевського музеїв (1893—1902), автор праць із шекспірознавства ("Опыты изучения Шекспира", М., 1902), історії західноєвроп. літератури ("Из области литературы", М., 1902; "Нариси історії західноєвропейської літератури до кінця 18 ст.", під редакцією І.Франка, Львів, 1905), шевченкознавства ("Первые четыре года ссылки Шевченко" та "Новые материалы для биографии Шевченко", у ж. "Киевская старина", 1888 і 1898); Олександр Миколайович (1850—1913), учасник російсько-турецької війни 1877—1878, генерал-лейтенант (1910), командир Кавказ. резервної артилер. бригади (1906—07), 15-ї артилер. бригади (1907—10) та інспектор артилерії 8-го армійського корпусу (1910—13); історики і громад. діячі Андрій Володимирович (див. А.Стороженко; 1857 — імовірно, 1926) та Микола Володимирович (див. М.Стороженко; 1862 — імовірно, 1942).

До молодшої гілки належали: Михайло Іванович (1-ша пол. 18 ст.), прилуцький полковий осавул (з 1741), та його онук — Микола Михайлович (бл. 1770 — 1815), дійсний статський радник (1812), черніг. повітовий (1797—1802) та губернський (1803—15) маршал дворянства, від своєї матері — Федосії Семенівни, уродженої Полуботок (бл. 1750 — до 1803), — успадкував величезні родові маєтності, які через відсутність нащадків успадкували родичі дружини — Марії Андріївни, уродженої Милорадович (1772—1851).

Рід внесений до 2-ї, 3-ї та 6-ї частин Родовідних книг Черніг. та Полтав. губерній.


Література:
  1. Лобанов-Ростовский А.Б. Русская родословная книга, т. 2. СПб., 1875
  2. Стороженко Н.В. Стороженки: Фамильная летопись. «Киевская старина», 1884, № 2
  3. Його ж. К родословию Алексея Петровича Стороженка. Там само, 1893, № 2
  4. Стороженки: Фамильный архив, т. 1—8. К., 1902—10
  5. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914

Посилання:
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГРЕБІНКА ЄВГЕН ПАВЛОВИЧ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • МОСКОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ОСАВУЛ
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • ПРЕДВОДИТЕЛЬ ДВОРЯНСТВА
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1877–1878
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СОТНИК
  • СТОРОЖЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • СТОРОЖЕНКО МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ВАРШАВА
  • ВІЙНА 1812 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • МУЗЕЙ УКРАЇНИ
  • СТОРОЖЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • СТОРОЖЕНКО МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У КИЄВІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)