ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СТРАВИНСЬКИЙ ІГОР ФЕДОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. СТРАВИНСЬКИЙ Ігор Федорович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Stravinskyj_I (останній перегляд: 26.08.2019)
СТРАВИНСЬКИЙ ІГОР ФЕДОРОВИЧ

СТРАВИНСЬКИЙ Ігор Федорович (17(05).06.1882—06.04.1971) — композитор, диригент, піаніст, письменник. Н. в м. Оранієнбаум (нині м. Ломоносов у складі Петродворцового р-ну м. Санкт-Петербург) у сім’ї співака Маріїнського театру Ф.Стравинського і Г.Холодовської зі старовинного роду Сулим. Почав займатися музикою з 9-ти років (грав на фортепіано). Перші уроки гармонії дав йому Ф.Якименко. 1900 С. закінчив г-зію Я.Гуревича і за наполяганням батька став студентом юрид. ф-ту Петерб. ун-ту (1901—06), паралельно беручи приватні уроки композиції в М.Римського-Корсакова. Випускні екзамени в ун-ті не складав і тому диплома не отримав. Перші значні твори С. — вокальна сюїта "Фавн и пастушка" на слова О.Пушкіна (1906) і симфонія (1907). Після прем’єри "Фантастического скерцо" (1909) отримав від С.Дягілєва замовлення на балети, прем’єри яких відбулися в Парижі (Франція), принісши композитору світ. славу: "Жар-птица" (1910), "Петрушка" (1911) и "Весна священная" (1913). Одружившися 1906 з Катериною Носенко, жив переважно в її маєтку (Устилуг), виїжджаючи до Швейцарії для лікування дружини. В Устилузі записував зразки укр. фольклору, відчутні в "Весне священной", розпочатій саме там. З 1914 жив за кордоном: у Швейцарії (1914—20), Франції (1920—39). Втративши упродовж кількох місяців 1939 старшу доньку, дружину і матір, прийняв пропозицію Гарвардського ун-ту читати курс лекцій, виданих 1942 під назвою "Музична поетика". Життя за кордоном призвело до поступового зникнення з музики С. елементів нац. фольклору; у творах 1920-х рр. простежується нахил до класицизму і реліг. тематики: концерт для фортепіано з оркестром (1924), балет "Аполлон Мусагет" (1927), "Симфония псалмов" (1930) та ін. З 1925 почалася активна диригентська діяльність. Видатними творами стали його балети "Поцелуй феи" (1928), "Орфей" (1947), 2-га і 3-тя симфонії (1940, 1945), опера "Похождения повесы" (1951). Пізній період творчості С. відзначається переважанням релігійно-бібл. тематики: "Священное песнопение" (1956), "Плачи" (1958), "Потоп" (1962), "Авраам и Исаак" (1963), "Заупокойные песнопения" (1966) та ін. У вересні—жовтні 1962 вперше після 1914 відвідав Москву і Ленінград (нині м. С.-Петербург). Вершиною творчості С. став "Реквием" (1966), останні 5 років життя музики він більше не писав.

Автор 4-х опер ("Соловей", 1908—14; "Мавра", 1922, за поемою О.Пушкіна "Домик в Коломне"; "Царь Эдип"; "Похождения повесы", 1951); 14-ти балетів ("Байка про Лису, Петуха, Кота да Барана", 1917; "История солдата", 1918; "Пульчинелла", 1920; "Свадебка", 1923, та ін.), 3-х симфоній (1907, 1940, 1945) та значної кількості творів для симфонічного і камерного оркестрів, камерно-інструментальних ансамблів, для фортепіано, для хору a capella, вокальних творів. За кордоном були видані іноз. мовами його книги: "Хроника моей жизни" (1935), 6 книг діалогів з амер. диригентом Р.Крафтом, "Беседы с Игорем Стравинским" (1959), "Мемуары и комментарии" (1960) та ін.; деякі з них перекладено рос. мовою.

П. у м. Нью-Йорк (США), похований у Венеції (Італія) в правосл. частині кладовища на о-ві Сан-Мікеле поряд із могилою С.Дягілєва.

У червні 1994 в м. Устилуг було відкрито будинок-музей С. Засновано премію ім. С. (Волинська область); у Луцьку та Устилузі відбуваються фестивалі "Стравинський та Україна".

Нотографія: Ярустовский Б.М. Игорь Стравинский. Л., 1982.


Праці:
  1. Хроника моей жизни. Л., 1963
  2. Диалоги. Воспоминания. Размышления. Комментарии. Л., 1971
  3. Письма Стравинского. В кн.: И.Ф. Стравинский: Статьи и материалы. Л., 1973
  4. Статьи. Воспоминания. М., 1985
  5. Переписка с русскими корреспондентами: Материалы к биографии, т. 1—3. М., 1998—2003
  6. Игорь Стравинский. Хроника. Поэтика. М., 2004
Література:
  1. Ярустовский Б.М. Игорь Стравинский: Краткий очерк жизни и творчества. М., 1964 (2-ге вид. — М., 1969; 3-тє вид. — Л., 1982)
  2. Смирнов В.В. Творческое формирование И.Ф. Стравинского. Л., 1970
  3. Асафьев Б.В. Книга о Стравинском. Л., 1977
  4. Беляев В.М. Мусоргский, Скрябин, Стравинский. Л., 1977
  5. Stravinsky in Pictures and Documents. New York, 1978
  6. Друскин М.С. Игорь Стравинский: Личность. Творчество. Взгляды. Л., 1982
  7. Фіяла Ю. Ігор Стравинський: Естетика, творчість, безсмертя. «Сучасність», 1983, № 1—2
  8. Ярмусь С.І. І.Ф. Стравинський в Устилузі. В кн.: Минуле і сучасне Волині: Історичні постаті краю… Луцьк, 1991
  9. Walsh S. The Music of Stravinsky. Oxford, 1993
  10. Огнєва О.Д. Музей І. Стравинського в Устилузі. Луцьк, 1994
  11. Стравинський та Україна: Матеріали міжнародної конференції. К., 1996
  12. Зінченко А. Подільські акорди Ігоря Стравинського. В кн.: Зінченко А. Поділля. К., 1998
  13. Щукин А.Н. Самые знаменитые люди России, т. 2. М., 1999
  14. Ладвинская А.А. 70 знаменитых композиторов: Судьба и творчество. Донецк, 2006
  15. Абліцов В. Галактика «Україна». К., 2007
  16. Шульгіна В.Д. Українські джерела в творчості Ігоря Стравинського. В кн.: Шульгіна В.Д. Нариси історії української музичної культури: Джерелознавчий пошук. К., 2007
  17. Кульова В. «Райський куточок для творчості» [с. Устилуг]. В кн.: Зрослись душею, сплелись корінням. К., 2008
  18. Огнєва О. Луцькі адреси Ігоря Стравинського. В кн.: Старий Луцьк, вип. 4. Луцьк, 2008
  19. Малеончук Г. Музей Ігоря Стравинського в Устилузі очима сучасників. В кн.: Музикознавчі студії: Збірник наукових праць, вип. 7. Луцьк, 2011

Посилання:
  • ЛУЦЬК
  • МОСКВА
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СУЛИМА, СУЛИМИ
  • УСТИЛУГ, МІСТО ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • КРИСА ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛИФАР СЕРЖ
  • МИКИША ТАРАС МИХАЙЛОВИЧ
  • РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • УСТИЛУГ, МІСТО ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛ.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)