ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА НАДІЯ ВІТАЛІЇВНА

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА Надія Віталіївна [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Surovtsova_N (останній перегляд: 18.11.2018)
СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА НАДІЯ ВІТАЛІЇВНА

СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА Надія Віталіївна (17(05).03.1896—13.04. 1985) — письменниця, перекладачка, історик за фахом, журналістка, громадсько-політ. діячка. Н. в м. Київ у сім’ї інтелігентів. Навч. у Фундуклеївській (Київ, до 1913) та Уманській г-зіях. Навчання на історико-філол. ф-ті Вищих жін. курсів (із 1913) в Санкт-Петербурзі не закінчила через революц. події. Активна діячка укр. студентської громади й групи Є.Нероновича. Із 1917 — в Україні, діячка Селянської спілки, журналістка; студентка Київ. ун-ту, одночасно — співробітниця секретаріату МЗС УНР. 1918 у складі дипломатичної місії Директорії Української Народної Республіки виїхала за кордон. 1919—25 — у Відні; по закінченні ун-ту захистила докторську дис. на тему: "Богдан Хмельницький і ідея української державності"; викладач рос. мови; член Комуніст. партії Австрії, Спілки прогресивних журналістів Європи і міжнар. жін. орг-цій; перекладачка в укр. вид-вах. 19 квітня 1925 виїхала до СРСР. Працювала в Харкові (РАТАУ, Наркомат закордонних справ УСРР та ін.). На кафедрі історії к-ри України Д.Багалія досліджувала діяльність Г.Олізара, друкувалася в укр. пресі. Після відмови стати секретним співробітником Державного політичного управління УСРР наприкінці 1927 була заарештована як шпигунка. Під час перебування в Архангельську (нині місто в РФ) одружилася з рос. есером Д.Олицьким. Провела 29 років у тюрмах, концтаборах та на засланні (Колима). Реабілітована завдяки свідченням М.Бажана та Остапа Вишні. Від 1957 — в Україні. Живучи в Умані, продовжувала працю над розпочатими на засланні спогадами, збирала матеріали з історії Умані та "Софіївки" , на громад. засадах працювала в Уманському краєзнавчому музеї, була центром притягання для "інакомислячих" усіх напрямів, зрідка друкувалася.

П. у м. Умань.

Значна частина творчої спадщини С.-О. ще не опублікована; її особистий фонд зберігається в ЦДАМЛМ України (№ 302).


Праці:
  1. Їх ексцеленція: Спогади про митрополита Андрея Шептицького. «За вільну Україну», 1990, 1 листопада
  2. Колимські силуети. «Україна», 1990, № 39
  3. Життя Надії Суровцової (1896—1985), описане нею самою в селищі Нижній Сеймчан Магаданської області (Спогади). В кн.: Україна: Наука і культура, вип. 24—25. К., 1990—91
  4. Спогади про Гната Хоткевича та Олеся Досвітнього. «Слово і час», 1990, № 9
  5. Мене звуть «37»: Вірш. Там само, 1991, № 8/9
  6. На волі: Спогади. «Зона», 1992, № 1
  7. Оповідання [із циклу «Скалки»]. Там само, 1992, № 3
  8. 1942: Україні. Автобіографія. Перехрещені стежки: Спогади. «Березіль», 1992, № 3/4
  9. Спогади. К., 1996
  10. Думки та спогади про Олеся. В кн.: Поет з душею вогняною... К., 1999
  11. Листи, кн. 1. К., 2001
Література:
  1. Олицкая Е. Мои воспоминания, т. 2. Франкфурт-на-Майні, 1971
  2. Надія Суровцова-Олицька: Некролог. «Визвольний шлях», 1985, № 6
  3. Плющ Л. Пам’яті Надії Суровцової: Спогади. «Сучасність», 1985, № 12
  4. Калюжний Д. Посмертна згадка про друга. «Український вісник» (К.—Львів), 1987, № 10
  5. Мукомела О. Суровцова Надія Віталіївна. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 1. Львів, 1994
  6. Ільєнко І. У жорнах репресій. К., 1995
  7. Гордасевич Г. Українка і тоталітаризм. «Визвольний шлях», 1996, № 3
  8. Дашкевич Я. Надія Суровцова: Нотатки з нотаток. В кн.: Суровцова Н. Спогади. К., 1996
  9. Коцюбинська М. Надія. В кн.: Ми — в історії. К., 1998
  10. Герасимова Г.П. Суровцова Н.В. В кн.: Українські історики ХХ ст., вип. 2, ч. 1. К.—Львів, 2003
  11. Синицький П.Е. «Справа Суровцової—Петренка» 1927—1928 рр. В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти, вип. 33. К., 2006
  12. Даниленко О.В. Суровцова Н.В. В кн.: Діячі науки і культури України. К., 2007
  13. Кучеренко П. та ін. Музей Надії Суровцової розповість про життя відомої українки. «Нова доба», 2007, 23 жовтня
  14. Ототюк О. Творчий шлях Н.В. Суровцової. В кн.: Шевченківська весна: Історія, вип. 4, ч. 3. К., 2008
  15. Надія Віталіївна Суровцова. В кн.: Матвіюк К.І. І ми цей шлях пройшли (спогади, свідчення, оцінки подій). Х., 2010

Посилання:
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • БАЖАН МИКОЛА ПЛАТОНОВИЧ
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ХАРКІВ
  • КИЇВ
  • НЕРОНОВИЧ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОФІЇВКА, НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ ПАРК
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВІДЕНЬ
  • ВИШНЯ ОСТАП

  • Пов'язані терміни:
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • ЛОЄК ЄЖИ
  • МАРЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ВЕНІАМІНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)