ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СУРОЗЬКЕ МОРЕ

  Бібліографічне посилання: Вортман Д.Я. СУРОЗЬКЕ МОРЕ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Surozke_more_Dyv (останній перегляд: 17.02.2019)
СУРОЗЬКЕ МОРЕ

СУРОЗЬКЕ МОРЕ — назва, вжита в літописній повісті про вбивство вел. кн. владимирського і кн. тверського Михаїла Ярославича в Золотій Орді (повість укладена 1319—20, збереглася у складі кількох літописів 15—16 ст., найдавнішим з яких є Софійський перший літопис старшого ізводу). Назва походить від Сурожа — давньорус. назви м. Судак. Поширена думка, що С.м. — це назва Азовського моря, оскільки літописний текст прямо каже, що р. Дон тече в С.м. Проте більш обґрунтованим є припущення, що так називали Чорне море, на березі якого стоїть Судак. У середньовіччі Азовське море часто розглядали як частину Чорного, а гирлом Дону називали Керченську протоку. Назва "Сурозьке море" має паралелі в араб. географів 13—15 ст., які називали Чорне море "бахр Судак" (Судацьке море).


Література:
  1. Брун Ф. Материалы для истории Сугдеи. В кн.: Брун Ф. Черноморье: Сборник исследований по исторической географии Южной России (1852—1877 г.), ч. 2. Одесса, 1880
  2. Dunlop D.M. Bahr Buntus. В кн.: Encyclopédie de l’Islam, t. 1. Leyde—Paris, 1960
  3. Його ж. Bahr Mautis. Там само
  4. Коновалова И.Г. Северное Причерноморье в арабской географической литературе XIII—XIV веков. «Вопросы истории», 2005, № 1
  5. Вортман Д. Як Азовське море стало Сурозьким. «Ruthenica» (К.), 2011, т. 10

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • СУДАК - СМТ АРК
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)