ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТАБЕЛЬ ПРО РАНГИ 1722

  Бібліографічне посилання: Шандра В.С. ТАБЕЛЬ ПРО РАНГИ 1722 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tabil_ranh_1722 (останній перегляд: 24.04.2019)
ТАБЕЛЬ ПРО РАНГИ 1722

ТАБЕЛЬ ПРО РАНГИ 1722 — єдина система звань, чинів та рангів у військ., цивільній (статській) та придворній службі в Рос. імперії. Чини держ. служби поділялися на 14 класів (рангів), кожному з них відповідала певна службова посада. Ієрархія чинів сприяла зміцненню дисципліни і субординації як у межах одного відомства, так і між відомствами, стимулювала послідовність кар’єрного просування службовою драбиною. Т.п.р. запроваджений згідно із законом, схваленим 4 лютого (24 січня) 1722 Петром I. Підготовка тексту закону тривала з 1719, з’ясовувалася система присвоєння чинів у Франції, Пруссії, Швеції, Великій Британії, Голландії і Данії, яка звірялася з існуючою практикою в Росії. Перевагу було надано законам абсолютистської Франції, котра мала подібну до Росії соціальну структуру з досвідченим у військ. справі дворянством. Роботу над укладанням Т.п.р. було доручено таємному радникові, вихідцю з Вестфалії, вихованцю Єнського ун-ту А.Остерману. У редагуванні тексту брав участь Петро I. Запровадження Т.п.р. заклало новий принцип у формуванні рос. регулярної армії та бюрократії. Було скасовано спадкову передачу службових місць, перевага віддавалася особистій вислузі, здібностям, досвіду, а не походженню. Такий підхід сприяв зростанню чисельності офіцерів і чиновників, зміні їхнього соціального складу через залучення вихідців з непривілейованих станів, а також узалежнював військ. й цивільну бюрократію від абсолютної влади монарха. Вимога для всіх проходити службу з нижчих до вищих чинів сприяла набуттю досвіду і професіоналізму. Чини присвоювалися поступово й свідчили про ділові якості та здібності чиновника. Досягнення 8-го рангу гарантувало отримання дворянського звання. Хоча Т.п.р. й дозволяв нижчим чиновникам домагатися дворянського звання, проте вищі посади в адміністрації обіймали головним чином дворяни-землевласники. У кожному класі слід було прослужити в середньому 3—4 роки.

З огляду на збільшення на держ. службі кількості вихідців з непривілейованих станів було змінено клас чину для отримання спадкового дворянства: із 1845 особи, які досягли чинів 10—14-го класів, стали отримувати тільки почесне громадянство; чинів 6—9-го класів — особисте дворянство, чинів 1—5-го класів — спадкове дворянство. 1856 право на спадкове дворянство було пересунуто на один клас вище (1—4-й клас). На військ. службі 8-й клас давав право на спадкове дворянство, нижчі класи — лише право на особисте дворянство. Із 1898 для отримання громадянства чи дворянства запроваджено ще й термін обіймання посади відповідного класу (5 років), а 1900 введено нову норму, згідно з якою перебування у класних чинах перед таким отриманням мало тривати не менше 20-ти років.

Т.п.р. вибірково був поширений (із 1760) на козацьку старшину, а 1783 став заг. законодавчим актом. Із поч. 19 ст. імп. Олександр I почав поширювати Т.п.р. на станову виборну дворянську службу (див. Предводитель дворянства), а з 1831 він набув повної чинності для всіх виборних дворянських посадовців, оскільки їхня служба урівнювалася з держ. статською. За імп. Миколи I в наданні чину провідне місце почала займати освіта, витісняючи попередні принципи походження та вислуги. За імп. Олександра II виборні земські посади (див. Земства) прирівнювалися до класних чинів, відповідно до яких земці могли переходити на держ. службу. За земським положенням від 12 червня 1890 (статті 117 і 124) голова і члени земської управи вже рахувалися на службі, отримували чини. А ті з них, які їх не мали, могли на них розраховувати вже після першої каденції.

Неодноразові спроби (у 1820-х, 1840-х, 1880-х рр.) переглянути або скасувати систему присвоєння чинів зазнали поразки, оскільки Т.п.р. зміцнював незалежність монарха від аристократії і створював бюрократію, яка була міцною соціальною опорою самодержавства в Рос. імперії. У цілому ж він сприяв порядку дотримання системного управління д-вою і служив передумовою для формування ефективної та раціональної організації влади, необхідної для модернізації сусп-ва зверху. Т.п.р. діяв до 1917.

Дж.: Полное собрание законов Российской империи, собрание 1-е, т. 26: 1800—1801, № 1996. СПб., 1830; Полное собрание законов Российской империи, собрание 3-е, т. 10, отд. 1: 1890, № 6927, глава V: О порядке замещения земских должностей и условиях земской службы. СПб., 1893.


Література:
  1. Троицкий С.М. Русский абсолютизм и дворянство в ХVIII в. М., 1974
  2. Шепелев Л.Е. Чиновный мир России: ХVIII — начало ХХ в. СПб., 2001
  3. Миронов Б.Н. Социальная история России, т. 2. СПб., 2002

Посилання:
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • ДВОРЯНСТВО
  • КОЗАЦЬКІ СТАРШИНИ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПРЕДВОДИТЕЛЬ ДВОРЯНСТВА
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • СТАН, АДМ.-ТЕР. ОДИНИЦЯ
  • ЗЕМСЬКІ УПРАВИ
  • ЗЕМСТВА

  • Пов'язані терміни:
  • ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ
  • ДЕКАБРИСТІВ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЕКТИ
  • ЕТИКЕТОЗНАВСТВО
  • КАНЦЛЕР, ДЕРЖАВНИЙ КАНЦЛЕР, ВЕЛИКИЙ КАНЦЛЕР
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ПІВНІЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • ЛАНЖЕРОН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • НІЖИНСЬКА ГІМНАЗІЯ ВИЩИХ НАУК КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА
  • ОКРУЖНИЙ СУД
  • ОСАВУЛ
  • РАНГОВО-ПОСАДОВА СИСТЕМА
  • РІЗНОЧИНЦІ
  • РОСІЯ
  • СОТНИК
  • СПРАВНИК
  • ЗЕМСЬКІ УПРАВИ
  • ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ
  • ЗНАТНЕ (ЗНАЧНЕ) ВІЙСЬКОВЕ ТОВАРИСТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)