ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТАЛМУД

  Бібліографічне посилання: Риндюк Н.В. ТАЛМУД [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Talmud (останній перегляд: 24.04.2019)
ТАЛМУД

ТАЛМУД — звід реліг., правових та етичних положень іудаїзму. Назва "Талмуд" походить від давньоєврейс. кореня "вчити" та буквально означає "вчення".

Історія створення. За традицією, Мойсей і народ Ізраїлю отримали на горі Синай Письмовий та Усний Закони (Тору). Протягом століть серед єврейс. законовчителів відбувалися дискусії, які привели до фіксації Усної Тори та появи Т.

У 3 ст. в Палестині рабі Єгуда га-Насі, останній із покоління мудреців-таннаїв, кодифікував Мішну (Усний Закон). Наступне покоління законовчителів (амораї) доповнило працю попередників своїми дискусіями та коментарями (Гемарою), створивши таким чином Т., тобто Мішну та Гемару в їхній єдності. Діяльність амораїв відбувалася в реліг. академіях-єшивах у Палестині та Вавилонії (сучасний Ірак), наслідком чого стало укладення двох Талмудів — Єрусалимського (3 — кінець 4 ст.) та Вавилонського (3—5 ст.). Після завершення Вавилонського Т. його сприймають як канонічний звід, авторитет якого є незаперечним у питаннях законів (галахи). Від нього не можна нічого віднімати і до нього не можна нічого додавати. У постталмудичну добу Вавилонський і Єрусалимський Талмуди конкурували між собою, але у 8 ст. Вавилонський Т. остаточно переміг. Авторитет Вавилонського Т. домінує над Єрусалимським, особливо коли їхні твердження відрізняються стосовно галахічних питань.

Вавилонський Т. написано сх. діалектом арамейської із включенням перських слів; Єрусалимський Т. укладений зх. діалектом арамейської з домішками давньоєврейс., грец. та лат. слів.

Структура та зміст Талмудів. Мішна — найстаріша частина Т. Вона поділена за змістом на 6 розділів, що складаються з 63-х трактатів: розділ Зраїм ("посіви") присвячено землеробській праці; у розділі Моед ("термін") розглядаються закони суботи та свят; трактати розділу Нашім ("жінки") стосуються шлюбних законів, батьківських обов’язків, виховання дітей; у розділі Незикін ("збитки") обговорюються осн. питання єврейс. права, закони щодо матеріальних збитків, система штрафів та покарань; розділ Кодашім ("святині") присвячено жертвоприношенням, храмовій службі та законам щодо їжі; розділ Тогорот ("чистота") стосується теми ритуальної чистоти.

Т. поділено на розділи і трактати відповідно до Мішни. Вавилонський Т. написано до 36-ти з 63-х трактатів Мішни зі всіх розділів. Єрусалимський Т. написано до 39-ти трактатів, але лише з розділів Зраїм, Моед, Нашім, Незикін та перших 3-х глав одного трактату розділу Тогорот. Це певною мірою відображає соціально-істор. фон укладання Т., коли якась тема була більш актуальною для одних законовчителів, ніж для інших (напр., землеробські закони Палестини мали суто академічне значення для євреїв Вавилонії).

Прийнято виділяти в тексті Т. три структурні одиниці: 1) меймра ("вислів") — поодинокий вислів, що належить амораю або цитується ним; ці вислови зазвичай наведені від імені автора; 2) шмуа ("переказ") — давній галахічний вислів, який традиційно відносять до часів Одкровення на горі Синай; 3) сугія ("процес") — дискусія амораїв стосовно якоїсь теми, що складається з трьох послідовних етапів: вислів (меймра або шмуа), контраргумент і сама дискусія.

Для Т. взагалі характерно викладення матеріалу у формі діалогів-обговорень, які відображають різні точки зору.

Значну частину Т. складають галахічні збірки, укладені з нормативних та казуїстичних формулювань. Окрім них, до складу Т. входить багато текстів ін. жанрів. Дві третини Вавилонського Т. займає агада (перекази, оповіді, легенди), яка часто використовується як пролог або епілог до галахічного матеріалу. В Єрусалимському Т. агади менше — приблизно шоста частина. Також у Т. є уривки із хронік, родоводів та ін.

Антиталмудична полеміка. Укладання Талмудів та зростання їхнього впливу єврейс. громади сприйняли неоднозначно. Уже у 8 ст. з’явилися секти, які заперечували рабиністично-талмудичне вчення та авторитет Усного Закону взагалі (див. Караїми). Серед противників Т. в єврейс. середовищі були Уріель Акоста, Бенедикт (Барух) Спіноза, Шабтай Цві та Яков Франк, діячі реформістського іудаїзму та Гаскали, котрі вважали Т. перешкодою на шляху емансипації єврейс. сусп-ва.

Християн. світ познайомився з Т. досить пізно. Лише у 13 ст. Т., що до того часу майже не був відомим поза межами єврейс. громад, опинився в центрі уваги християн. богословів. Це відбулося завдяки євреям-вихрестам, які здобули традиційну освіту. Християни звинувачували Т. у тому, що він підміняє справжню теологію пророків своєю власною. Це сприяло змінам у ставленні християн до євреїв. 1239 булли Папи Римського Григорія IX виголосили Т. антихристиянською та надзвичайно шкідливою книгою, що стало поштовхом у подальшому для масових конфіскацій та спалень єврейс. книг протягом усього середньовіччя і навіть за Нової доби. Останнє велике публічне спалення Т. відбулося 1757 в Кам’янці (нині м. Кам’янець-Подільський) за наказом єпископа М.Дембовського і стало наслідком діяльності секти послідовників Якова Франка.

Вивчення Талмуду, коментарі та переклади. Вивчення Т. протягом століть перебувало в центрі єврейс. духовного життя. Окрім відомих талмудичних академій Вавилонії, за середньовіччя та Нового часу осередки талмудичних знань з’явилися в мусульманській Іспанії, Європі, на Бл. Сході, у Пн. Африці. У Сх. Європі вивчення Т. посідало гол. місце в системі єврейс. освіти, його студіювали в усіх хедерах (початкових школах), а потім докладно — в єшивах (вищих реліг. навч. закладах). На території України найбільш відомими були Львівська та деякі ін. єшиви Галичини.

Із поширенням Т. за межами Вавилонії з’явилася потреба в його систематичному коментуванні та поясненнях, перші з яких належать до 9 ст. Коментуванню присвячували велику увагу в середньовічних єврейс. громадах Франції та Німеччини. Найбільш відомими стали праці Раші та його учнів, які додали свої доповнення до коментарів учителя (Тосафот). Особливе місце посідають праці, присвячені систематизації галахи, серед них "Мішне Тора" (Повторення Закону) Маймоніда та "Шульхан арух" (Накритий стіл) Йосефа Каро, до якого 1864 ужгородський рабин Шломо Ганцфрід написав скорочену версію "Кіцур Шульхан арух", що витримала 14 прижиттєвих видань і залишається однією з найпоширеніших галахічних збірок.

Єрусалимський Т. став об’єктом коментування лише із 16 ст., із відродженням єврейс. життя в Палестині.

Перші відомі фрагменти перекладів Т. зроблені давньоєврейською у 8 ст. У 17 ст. в Амстердамі (Голландія) з’явився переклад 2-х трактатів Вавилонського Т. латиною, а у 18 ст. 22 трактати Єрусалимського і 3 трактати Вавилонського Т. переклав латиною італієць Б.Унголіно. Згодом повний текст Вавилонського Т. було видано нім. та англ. мовами. Перші переклади окремих трактатів Вавилонського Т. російською було здійснено на поч. 20 ст., хоча повний текст досі не перекладено.

Видання Талмуду. Перші друковані видання окремих трактатів Вавилонського Т. з’явилися в останній чверті 15 ст. в Іспанії та Португалії. У ломбардському місті Сончино в друкарні рабі Гершома від 1483 було видано 23 трактати Т. Але лише у венеційському вид-ві християнина Д.Бомберга друковані книги Т. (1520) набули тієї форми, яку мають і досі: кожній мішні відповідає свій уривок Т., текст поділено на листи з нумерацією, супроводжено коментарями Раші та Тосафот, ін. коментарі розміщені наприкінці трактатів. На території сучасної України Т. почали видавати з кінця 18 ст.: у Славуті, Житомирі, Чернівцях, Львові та ін. містах. 1866 у друкарні братів Шапіро (Житомир) було видано Єрусалимський Т. з розлогими коментарями.


Література:
  1. Вавилонский Талмуд. Иерусалим—М., 1993—98
  2. Штейнзальц А. Введение в Талмуд. М.—Иерусалим, 1993
  3. Литература Агады. Иерусалим—М., 1999
  4. Вавилонский Талмуд: антология Аггады, т. 1—3. Иерусалим—М., 2001
  5. Мишна: раздел Моэд [время]. М., 2011
  6. Мишна: раздел Зраим [посевы]. М., 2012

Посилання:
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ГАЛИЧИНА
  • ІУДАЇЗМ В УКРАЇНІ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАРАЇМИ
  • ЛЬВІВ
  • СЛАВУТА , МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • КАРАЇМИ
  • ХАСИДИЗМ
  • ТЕОЛОГІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)