ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТАРАСЮК БОРИС ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Мартинов А.Ю. ТАРАСЮК Борис Іванович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tarasiuk_B (останній перегляд: 22.08.2019)
ТАРАСЮК БОРИС ІВАНОВИЧ

ТАРАСЮК Борис Іванович (н. 01. 01.1949) — дипломат, політик, громад. діяч. Н. в м. Дзержинськ (нині смт Романів Житомир. обл.). Після закінчення 1975 ф-ту міжнар. відносин і міжнар. права Київ. ун-ту розпочав трудову діяльність у МЗС України. Упродовж 1975—81 працював аташе, 3-м, 2-м, 1-м секретарем МЗС України. 1981—86 — 2-й, а потім — 1-й секретар відділу міжнар. орг-цій МЗС України, 1-й секретар Постійного представництва України при ООН. 1987—90 був інструктором відділу зарубіжних зв’язків ЦК КПУ. 1990—91 — керівник секретаріату МЗС України, нач. відділу політ. аналізу і планування МЗС. 1992 Т. отримав дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України. 1992—95 — заст., 1-й заст. міністра закордонних справ України. У цей же час був головою Нац. к-ту України з питань роззброєння, головою Держ. міжвідомчого к-ту з питань вступу до Ради Європи. 1995—98 працював як Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія, Королівстві Нідерланди та Великому герцогстві Люксембург (за сумісництвом).

Із 17 квітня 1998 до 29 вересня 2000 був міністром закордонних справ України, членом Ради національної безпеки та оборони України. У березні 2002 обраний нар. депутатом України. Очолив К-т із питань європ. інтеграції ВР України. У травні 2003 обраний головою Народного руху України. Під час "Помаранчевої революції" в листопаді—грудні 2004 Т. сприяв демократ. вибору та впровадженню європ. цінностей у політ. життя України. 4 лютого 2005 він вдруге очолив Мін-во закордонних справ України. Осн. завданням було визначено прискорення процесу європейської та євроатлантичної інтеграції України. В умовах загострення внутрішньополіт. кризи 30 січня 2007 залишив посаду міністра закордонних справ України. На позачергових виборах 30 вересня 2007 був обраний до ВР України від парт. блоку "Наша Україна — Народна самооборона" (НУНС). 2008 став заст. голови фракції НУНС. У ВР України 6-го скликання очолив К-т із питань європ. інтеграції, став членом укр. частини міжпарламентської Ради Україна—НАТО, членом укр. частини міжпарламентської асамблеї ВР України, Сейму Литов. Республіки та Сейму і Сенату Республіки Польща. Очолив укр. частину К-ту з парламентського співробітництва між Україною та ЄС, був членом Постійної делегації ВР України в Парламентській асамблеї ЄС тощо, керівником груп із міжпарламентських зв’язків із Бельгією, Грузією, Румунією, заст. керівника групи з міжпарламентських зв’язків зі США, членом депутатських груп із міжпарламентського співробітництва з Литов. Республікою та Республікою Польща. Депутат ВР України 7-го скликання від ВО "Батьківщина" (від грудня 2012). Голова підкомітету з питань співробітництва з НАТО та Міжпарламентською конференцією з питань Спільної політики безпеки і оборони ЄС, питань Східного партнерства та Парламентською асамблеєю ЄВРОНЕСТ К-ту ВР України з питань європ. інтеграції. 15 червня 2013 після об’єднання Нар. руху України з ВО "Батьківщина" Т. обраний заст. голови фракції у ВР України.

Нагороджений орденами "За заслуги" 3-го (1996) і 2-го ст. (1999), Почесною відзнакою Мін-ва України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від аварії на ЧАЕС (1998).


Література:
  1. Зленко А.М. Дипломатія і політика. Х., 2003
  2. Партійна еліта України. К., 2004
  3. Хто є хто в українській політиці: Довідник. К., 2010

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ
  • ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 2004
  • РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ (РНБО УКРАЇНИ)

  • Пов'язані терміни:
  • ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)