ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТАТИЩЕВ ВАСИЛЬ МИКИТОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. ТАТИЩЕВ Василь Микитович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tatischev_V (останній перегляд: 21.02.2019)
ТАТИЩЕВ ВАСИЛЬ МИКИТОВИЧ

ТАТИЩЕВ Василь Микитович (29(19).04.1686—26(15).07.1750) — рос. держ. діяч, історик, географ та організатор гірничого вир-ва в Росії. Н. на Псковщині. Походив із родини місц. поміщика. 1693—96 служив разом зі старшим братом Іваном стольником при дворі рос. царя Івана Олексійовича. Закінчив Інженерну й Артилерійську школу в Москві. Брав участь у Північній війні 1700—1721 та російсько-турецькій війні 1710—1713, зокрема в Полтавській битві 1709 (під час якої був поранений), Прутському поході 1711 та ін. Виконував різноманітні військ. та дипломатичні доручення рос. царя Петра I, зокрема 1713—16 — у Пруссії, Саксонії та Силезії, де вивчав фортифікацію, геометрію, оптику, географію, геологію та історію. 1716—19 перебував у Сх. Пруссії, Фінляндії та Польщі для забезпечення потреб рос. армії. Брав участь в Аландському конгресі (1718—19). Від 1719 опікувався складанням геогр. карт Рос. імперії та землемірними роботами. Т. розробив проект ген. межування Росії (1734), заклав основи організації держ. топографічної зйомки, а також склав перший фізико-геогр. опис Сибіру, зокрема вперше розмежував Європу і Азію по Уральському хребту, спростував низку легенд про неймовірну суворість клімату Сибіру. Водночас Т. запропонував докладну програму вивчення географії Росії (бл. 200 положень). 1720 заснував і очолив Канцелярію з гірничих справ. 1720—22 та 1734—37 керував казенними заводами на Уралі. За безпосередньої участі Т. відкрито низку родовищ, засновано ряд копалень, з-дів і гірничих шкіл. Більше того, вважають, що Т. обрав місця для заводів, на яких постали міста Єкатеринбург та Перм (нині обидва міста в РФ). Т. — один з авторів шкільного статуту, котрий заклав початки спец. початкової гірничотех. освіти в Росії. 1724—26 перебував у відрядженні у Швеції і Данії для виписки іноз. фахівців, організації навчання спеціалістів з гірничої справи за кордоном, збору відомостей про розвиток зарубіжної гірничої пром-сті. 1727—33 — член, згодом — керівник Монетної контори у Москві. Член Комісії з монетної справи (1730—31). 1730 Т. склав записку, в якій обстоював думку про доцільність існування монаршої влади в Росії, проте вважав, що варто утворити сенат (21 особа) та постійне зібрання (100 осіб), котрі мали сприяти рос. імп. Анні Іванівні в управлінні імперією, а також запропонував низку заходів для полегшення становища нижчих верств населення. У серед. 1730-х рр. розробив проект гірничозаводського законодавства (статуту) й організував його колективне обговорення 1735. Проект, хоч і не був затверджений, значною мірою визначив напрями розвитку гірничої пром-сті в Росії до поч. 19 ст. Виступав за приватизацію казенної пром-сті, хоч і під пильним держ. наглядом. 1737—39 керував Оренбурзькою експедицією, що брала активну участь у придушенні башкирського повстання. Т. як особистість вирізнявся гіперактивністю та складним характером, так, напр., він конфліктував з відомими рос. сановниками (Е.-Й.Бірон) та заводчиками (Демидови). Не раз перебував під слідством, зокрема 1723, 1731, 1734, 1739—43 за звинуваченнями у зловживаннях. 1741—45 виконував обов’язки астраханського губернатора. Від 1746 — у відставці, проте фактично перебував у почесному засланні у власному маєтку Болдіно (нині село Моск. обл. РФ).

П. у маєтку Болдіно.

Т. — автор праць із природознавства, географії, економіки, педагогіки, численних студій з рос. історії, вагоме місце серед яких займає перша синтетична й узагальнююча праця "История Российская с самых древнейших времен" (М., 1768—84, кн. 1—4; 1848, кн. 5), котру він опрацьовував майже 30 років і довів до 1577. Т. підготував першу рос. публікацію джерел історичних, зокрема ввів до наук. обігу тексти "Руської Правди" та Судебника 1550 з докладними наук. коментарями. Вважають, що саме студії Т. заклали первісні засади рос. джерелознавства, істор. географії, топографії та етнографії. Т. склав перший рос. енциклопедичний словник, відомий як "Лексикон российский исторический, географический, политический и гражданский" (СПб., 1793). Окрім того, Т. був відомим бібліофілом — зібрав одну з найкращих приватних б-к у Росії 1-ї пол. 18 ст. Істор. погляди Т. формувалися в дусі просвітницького раціоналізму, зокрема викристалізувалися в його візії, котра ототожнювала історичний процес із розвоєм всесвітнього "умопросвещения" в дусі природного права та моралі і, заразом, обстоювала апологію єдиновладного, точніше самодерж., монархічного правління в Росії. Ця ідея Т. була покладена до основи його періодизації рос. історії: панування єдиновладдя (862—1132), порушення єдиновладдя (1132—1462), відновлення єдиновладдя (від 1462).

Від часів публікації найбільшої праці Т. розгорнулася гостра дискусія щодо достовірності авторського викладу, зокрема низки фактів та відомостей, які спираються на джерела, що не збереглися до нашого часу. (І.Болтін, М.Карамзін, А.-Л.Шлецер, кн. М.Щербатов, С.Соловйов та ін.). Ця дискусія тривала й у рос. історіографії 20 ст. (С.Валк, П.Мілюков, С.Пештич, С.Платонов, М.Тихомиров, О.Шахматов та ін.). Кардинальний перегляд традиційної оцінки "Истории Российской" як своєрідної збірки витягів з нібито утрачених джерел домонгол. Русі запропонував укр. медієвіст О.Толочко, котрий доводить, що уривки з давніх літописів ("татищевські відомості") насправді є вправними містифікаціями самого автора.


Праці:
  1. Избранные труды по географии России. М., 1950
  2. Татищевские списки Русской правды. «Материалы по истории СССР», 1957, вып. 5
  3. История Российская, т. 1—7. М.—Л., 1962—68
Література:
  1. Попов Н. В.Н. Татищев и его время: эпизод из истории государственной, общественной и частной жизни в России первой половины прошедшего столетия. М., 1861
  2. Тихомиров М.Н. В.Н. Татищев. «Историк-марксист», 1940, № 6
  3. Кузьмин А.Г. Об источниковедческой основе «Истории Российской» В.Н. Татищева. «Вопросы истории», 1963, № 9
  4. Иофа Л.Е. В.Н. Татищев. В кн.: Экономическая география в СССР. М., 1965
  5. Валк С.Н. В.Н. Татищев в своем болдинском уединении. В кн.: Проблемы истории феодальной России. Л., 1971
  6. Шакинко И.М. В.Н. Татищев как государственный деятель. «Вопросы истории», 1975, № 4
  7. Добрушкин Е.М. К вопросу о происхождении сообщений «Истории Российской» В.Н. Татищева. «Исторические записки», 1976, т. 97
  8. Кузьмин А.Г. Татищев. М., 1981
  9. Юхт А.И. Государственная деятельность В.Н. Татищева в 20-х — начале 30-х гг. XVIII в. М., 1985
  10. Саракаев М.О. Социально-экономические воззрения В.Н. Татищева. М., 1997
  11. Толочко А. «История Российская» Василия Татищева: источники и известия. М.—К., 2005
  12. Азбелев С.Н. В защиту труда Василия Никитича Татищева. «Сборник Русского исторического общества», 2011, т. 11

Посилання:
  • АННА ІВАНІВНА
  • БОЛТІН ІВАН МИКИТОВИЧ
  • ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ
  • ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС
  • КАРАМЗІН МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
  • КАЗЕННІ ЗАВОДИ
  • МІЛЮКОВ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ
  • МОСКВА
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПЛАТОНОВ СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709
  • ПРУТСЬКИЙ ПОХІД 1711
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1710–1711
  • РУСЬКА ПРАВДА
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ШЛЕЦЕР АВГУСТ-ЛЮДВІГ
  • СОЛОВЙОВ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ТИХОМИРОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЄВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО ГРАМОТА
  • АННА ВСЕВОЛОДІВНА (ЯНКА)
  • БІЛА РУСЬ (БІЛОРУСІЯ, БІЛОРУСЬ, БІЛАРУСЬ)
  • БОЛТІН ІВАН МИКИТОВИЧ
  • ЧЕРКАСИ, ЕКЗОНІМ У РОС. МОВІ 15–18 СТ. ДЛЯ УКР. КОЗАКІВ
  • ЧОРНА РУСЬ
  • ЕЖЕМЕСЯЧНЫЕ СОЧИНЕНИЯ
  • ГЕНЕАЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ГЕОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА
  • КРИТИКА ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • МІЛЛЕР ГЕРАРД-ФРІДРІХ
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • ПОЧАТКОВИЙ ЛІТОПИСНИЙ ЗВІД
  • ПРОСВІТНИЦТВО
  • РОМАН МСТИСЛАВИЧ, РОМАН-БОРИС МСТИСЛАВИЧ
  • РОСІЯ
  • ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ТИХОМИРОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЄВИЧ
  • ВЩИЖ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)