ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ

  Бібліографічне посилання: Іванець А.В. ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tavrijska_huberniia (останній перегляд: 18.11.2018)
ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ

ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ — адм.- тер. одиниця Рос. імперії (пізніше — Рос. Республіки, згодом — у складі земель під владою урядів А.Денікіна та П.Врангеля), розташов. на пд. її європ. частини (сучасний пд. України). Утворена 20 (8) жовтня 1802 згідно з указом рос. імп. Олександра I про реорганізацію Новоросійської губернії. Т.г. існувала із жовтня 1802 по листопад 1920 з перервами, її територія та адм. устрій кілька разів зазнавали змін. Землі, з яких вона складалася, були ядром анексованого 1783 Рос. імперією Кримського ханату, а її межі в момент утворення відтворювали кордони Таврійської області (1784—96). Т.г. лежала на перетині мор. шляхів Азово-Чорномор. басейну. Завдяки геогр. розташуванню та наявності зручних бухт у Криму вона мала велике воєнно-стратегічне значення для спроб реалізації експансіоністських планів Рос. імперії в Пд.-Сх. Європі, на Кавказі та Бл. Сході, захисту та контролю володінь у Причорномор’ї. Севастополь, заснований 1783, став гол. базою військового Чорномор. флоту.

У момент утворення до складу Т.г. ввійшли 7 повітів: Сімферопольський (інша назва — Акмечетський), Євпаторійський (Козловський), Феодосійський (Кефійський), Перекопський, Дніпровський, Мелітопольський, Тмутараканський. Губернський центр — м. Сімферополь (Акмечеть). Після включення 1820 Тмутараканського пов. до складу Чорноморського козацького війська територія Т.г. стабілізувалася до поч. 20 ст.

Із 1803 по 1829 існувало Феодосійське градоначальство. 18 (6) січня 1821 на місці с. Обиточне засноване м. Ногайськ (нині м. Приморськ Запоріз. обл.). 22 (10) жовтня 1821 засноване Керч-Єнікальське градоначальство.

4 квітня (23 березня) 1838 указом рос. імп. Миколи I зі складу Сімферопольського пов. виділено Ялтинський пов., Ялта стала повітовим містом. 13 січня 1841 Бердянський порт отримав статус міста. 19 (7) січня 1842 Дніпровський та Мелітопольський повіти були розділені на 3 повіти: Бердянський (центр — портове м. Бердянськ), Дніпровський (м. Олешки; нині м. Цюрупинськ), Мелітопольський (с. Новоолександрівка з перейменуванням його на м. Мелітополь); м. Оріхів перетворене на заштатне. 28 (16) червня 1873 засноване Севастопольське градоначальство. 17 (5) листопада 1876 у правах міста затверджене міське поселення Дніпровського пов. Олешки із включенням у його межі казенної слободи Олешки. 1914 було утворене Ялтинське градоначальство. 1917 Тимчасовий уряд ліквідував його і відновив однойменний повіт.

На поч. 20 ст. Т.г. займала площу 60,4 тис. км2 (без внутр. вод). Вона складалася з більшої за розмірами та чисельністю населення материкової частини (Дніпровський, Мелітопольський та Бердянський повіти; загалом 33,5 тис. км2, або 55,5 % від площі губернії), де переважну більшість становили українці (понад 60 %), та поліетнічного Крим. п-ова (5 повітів і 2 градоначальства; 26,9 тис. км км2, або 44,5 %). Т.г. на той момент посідала за розмірами 21-ше місце серед 50-ти губерній європ. частини Рос. імперії, а серед 9-ти губерній, в яких українці становили більшість населення, — 4-те місце, але за чисельністю населення — останнє. Вона мала кордони на суходолі з Херсонською губернією та Катеринославською губернією.

За переписом 1897, в Т.г. проживало 1447,8 тис. осіб, із них у 17 містах — 20 %, що перевищувало середньоімперський показник. Особливо рівнем урбанізованості вирізнявся Крим. п-ів (44 % містян).

Протягом існування Т.г. на її землях ішли процеси колонізації, збільшення чисельності населення, зміни його етноконфесійної структури, урбанізації, модернізації економіки, розвитку комунікацій. Зокрема, розвивалися порти, з’являлися шосейні дороги, залізниці, курортна галузь, фабрично-заводська пром-сть (у т. ч. суднобудування, металургія, с.-г. машинобудування, літакобудування). Осн. галуззю економіки Т.г. було сільс. госп-во, яке наприкінці 19 — на поч. 20 ст. вже мало значною мірою товарний характер. З часом тваринництво втрачало свою вагу, і наприкінці 19 ст. на перший план вийшло вир-во зернових, а в передгірській та гірській частинах Криму — також садівництво, тютюнництво та виноробство. Т.г. належала до провідних зерновиробників у Рос. імперії. На узбережжі Криму в 2-й пол. 19 ст. виникли лікувальні та оздоровчі курорти. Із 1861 Лівадія стала літньою резиденцією рос. імператорів. На пд. березі Криму мали свої маєтки представники аристократії, купецтва і промисловців Рос. імперії.

Уряд Рос. імперії заохочував заселення території губернії східнослов’ян., нім., єврейс. (Т.г. була включена 1804 до смуги осілості), грец., болгарським та ін. населенням. Разом з тим, політика Рос. імперії (обезземелення селян-мусульман, негативні для тюрків зміни соціокульт. середовища, утиски нац. руху, свавілля властей тощо) та ін. причини призвели до кількох хвиль виїз- дів кримських татар і ногайців; особливо катастрофічною була еміграція до Османської імперії 1859—63 — понад 150 тис. осіб. Виправити демографічні втрати від неї дали можливість загальнодерж. реформи часів рос. імп. Олександра II (які дали поштовх розвитку інфраструктури та економіки губернії) та переселення в Крим підданих з "великоросійських" губерній, України, Естонії та іноз. колоністів за сприяння царського уряду. Чисельність населення в Криму зросла 1865— 97 у 2,8 раза — із 194,5 тис. до 546,6 тис. осіб.

За переписом 1897, в Т.г. українці становили 42,2 %, росіяни — 27,9, крим. татари — 13, німці — 5,4, євреї — 3,8, болгари — 2,8, греки — 1,3 % населення. При цьому в Криму відносну більшість ще становили крим. татари (34,1 %). Подальший процес заселення Криму та нова хвиля еміграції з нього тюрків на поч. 20 ст. призвели до перетворення їх на меншину. 1917 крим. населення становило 808,8 тис. осіб, із них росіяни — орієнтовно 40 %, крим. татари — бл. 25, українці — 8,6—12, євреї — 8,4, німці — 5,1, греки — 2,5, вірмени — 2,1, болгари — 1,6, поляки — 1,5, караїми — 1,1 %. Материкові повіти, як і раніше, населяли переважно українці. Причому питома вага українців у Т.г. загалом виросла в перших десятиріччях 20 ст. до 47,1 %.

Такий етнічний склад призвів у ході революц. подій 1917—20 до поділу Т.г. на 2 частини. 20 (7) листопада 1917 Українська Центральна Рада оголосила про утворення Української Народної Республіки, до складу якої, зокрема, мала входити Таврія (без Криму). Проте наприкінці 1917 — на поч. 1918 діяла в якості тимчасової крайової влади Таврійська губернська рада нар. представників (див. Рада народних представників), яка об’єднувала представників органів міськ. і земського самоврядувань, профспілок, рад, поміркованих соціаліст. партій та нац. орг-цій. Вона прагнула провести Крим. Установчі збори і погоджувати з УНР політику щодо Пн. Таврії. Зі встановленням на поч. 1918 ліворадикального режиму в Україні та в Криму 3 материкові повіти було включено до складу радянської УНР, а в Криму проголошено Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди. Влітку — у грудні 1918 з материкових повітів було утворено Таврійську округу (центр — м. Бердянськ) Української Держави. Гетьманат розглядав Крим як частину України, але приєднати його не зумів. Спірний півострів окупували нім. війська, які ініціювали утворення тут Крим. крайового уряду генерал-лейтенанта С.Сулькевича. 1919 Добровольча армія А.Денікіна захопила Крим і пд. України, а 25 серпня 1919 Особлива нарада при головнокомандувачі ЗС Півдня Росії відновила Т.г. у складі Новорос. обл. Після поразок наприкінці 1919 — на поч. 1920 білі втратили контроль над Пн. Таврією. Успішні бойові дії влітку 1920 дали можливість правителю Півдня Росії П.Врангелю 25 червня 1920 відновити Т.г. У жовтні—листопаді 1920 частини РСЧА та Революц. повстанської армії України (махновців) захопили Пн. Таврію та Крим, і губернія припинила існування. Материкові повіти ввійшли до складу УСРР, а 18 жовтня 1921 на Крим. п-ові було утворено Крим. Автономну СРР у складі РСФРР.

На території Т.г. 1854—55 відбувалися ключові події Кримської війни 1853—1856. 1864—1920 в губернії діяло земське самоврядування (із перервами під час революц. подій 1917—20).


Література:
  1. Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897, т. 41: Таврическая губерния. СПб., 1904
  2. Романцов В.О. Українці на одвічних землях (ХVIII — початок ХХI століття). К., 2004
  3. Шевчук А.Г. и др. Административно-территориальное устройство Крыма в документах и картографических образах ХVIII—XXI вв. Симферополь, 2006

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕРДЯНСЬК
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
  • КАРАЇМИ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • ЛІВАДІЯ
  • МЕЛІТОПОЛЬ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ОРІХІВ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПОВІТ
  • РАДА НАРОДНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ
  • РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА ТАВРИДИ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СІМФЕРОПОЛЬ
  • СМУГА ОСІЛОСТІ
  • ТАВРІЙСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЦЮРУПИНСЬК , МІСТО ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВРАНГЕЛЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЯЛТА, МІСТО АРК

  • Пов'язані терміни:
  • АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
  • АРМЯНСЬК (АРМЯНСЬКИЙ БАЗАР)
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • БАЛАКЛАВА
  • ЧЕХИ В УКРАЇНІ
  • ДУХОБОРИ, ДУХОБОРЦІ
  • ЕСТОНЦІ В УКРАЇНІ
  • ЕТНІЧНІ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
  • ЄВПАТОРІЯ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ФАЛЬЦ-ФЕЙНИ
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА
  • ГУБЕРНІЯ
  • ГУБЕРНСЬКІ З'ЇЗДИ РАД СЕЛЯНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ 1917–1918
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • КАХОВКА
  • КАРАЇМИ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КЕППЕН ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КЕРЧ
  • ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХУТІР
  • КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
  • КОНДОГУРІ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМ СОЛОМОН САМІЙЛОВИЧ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЛІВАДІЯ
  • ЛЮТЕРАНСТВО
  • МАЛА РУСЬ
  • МАЛИНОВИЙ КЛИН
  • МЕЛІТОПОЛЬ
  • МЕНОНІТИ В УКРАЇНІ
  • МЕТРИЧНІ КНИГИ
  • МОЛОКАНИ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • НАВЧАЛЬНІ ОКРУГИ
  • НІМЦІ В УКРАЇНІ
  • НОВОРОСІЙСЬКИЙ КРАЙ, НОВОРОСІЯ
  • НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • НОВОРОСІЙСЬКЕ І БЕССАРАБСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОДЕСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОРІХІВ
  • ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПАРТЕНІТ, ПАРТЕНІТИ
  • ПЕРЕКОП
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ПОМІЩИКИ
  • ПРИДНІСТРОВСЬКА МОЛДАВСЬКА РЕСПУБЛІКА (ПМР; ПРИДНІСТРОВ'Я)
  • РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА ТАВРИДИ
  • САКИ , МІСТО АРК
  • СЕЧЕНОВ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • ШТУНДИЗМ
  • СІМЕЇЗ - С-ЩЕ МІСЬК. ТИПУ АРК
  • СІМФЕРОПОЛЬ
  • СКАДОВСЬК
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СПРАВНИК
  • СТАРИЙ КРИМ, МІСТО АРК
  • СТОЛИПІН ПЕТРО АРКАДІЙОВИЧ
  • СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА
  • СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА 1889
  • ТАВРІЯ
  • ТАВРИДА
  • ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
  • ЦЮРУПИНСЬК , МІСТО ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТУРБАЇВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1789-1793
  • ЯЛТА, МІСТО АРК
  • ЗАЛІЗНЯК МИКОЛА КІНДРАТОВИЧ
  • ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗЕМСЬКА РЕФОРМА 1864


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)