ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1943

  Бібліографічне посилання: Кулинич І.М., Іваненко О.А. ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1943 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Teheranska_konferentsiia_1943 (останній перегляд: 20.04.2019)
ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1943

ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1943 — конференція лідерів 3-х союзних у Другій світовій війні держав — голови РНК СРСР Й.Сталіна, президента США Ф.Рузвельта та прем’єр-міністра Великої Британії У.Черчілля; відбулася 28 листопада — 1 грудня 1943 в Тегерані (Іран). Учасники конференції обговорювали подальшу стратегію дій антигітлерівської коаліції, зокрема питання щодо відкриття Другого фронту в Європі. Ф.Рузвельт наголосив на необхідності реалізації схваленого на Квебекській конференції голів урядів США та Великої Британії (1943) плану "Оверлорд" щодо вторгнення в Європу через протоку Ла-Манш бл. 1 травня 1943. У.Черчілль висунув план, що передбачав здійснення воєнних операцій в Італії, які, на його думку, мали сприяти реалізації "Оверлорда" шляхом відтягування нім. сил на італ. театр воєнних дій; організацію диверсійних актів комбінованих загонів (загонів "командос") та постачання зброї партизанам в Югославії; залучення до війни Туреччини та проведення у зв’язку із цим операцій на Егейському морі. Й.Сталін наполягав, що вступ до війни Туреччини, надання допомоги югославським партизанам та активізація італ. кампанії є другорядними питаннями, натомість союзники мусять зосередити осн. увагу на реалізації операції "Оверлорд", що передбачала завдання удару по військах противника в Пн. чи Пн.-Зх. Франції за підтримки десанту в Пд. Франції. 30 листопада 1943 на засіданні Об’єднаного к-ту начальників штабів США та Великої Британії були оприлюднені рішення щодо здійснення операції "Оверлорд" упродовж травня 1944 одночасно з висадкою десанту в Пд. Франції та продовженням наступу союзних військ в Італії з метою просування до лінії Піза—Ріміні. Зі свого боку делегація СРСР заявила, що приблизно в той же час рад. командування розгорне широкі наступальні дії на сході, які не дадуть можливості гітлерівцям перекидати сили на зх. фронт проти союзних військ. Керівники трьох д-в прийняли рішення щодо забезпечення югославських партизанів військ. спорядженням, організації рейдів загонів "командос". На Т.к. була досягнута домовленість щодо залучення Туреччини до антигітлерівської коаліції та необхідності направити турец. президенту І.Іньоню запрошення від урядів союзних д-в на переговори з президентом Ф.Рузвельтом та прем’єр-міністром У.Черчіллем на початку грудня в Каїрі (Єгипет). Рад. делегація пообіцяла, що СРСР оголосить війну Японії через 6 місяців по завершенні війни в Європі. Амер. та брит. сторони висунули свої плани післявоєнного облаштування Німеччини. Ф.Рузвельт запропонував утворити 5 нім. д-в: Пруссію (зменшену); Ганновер і Північний Захід; Саксонію та район Лейпцига; Гессенську провінцію, Дармштадт, Кассель, райони на південь від Рейну та старі міста Вестфалії; Баварію, Баден і Вюртемберг. На думку амер. президента, райони Кільського каналу, Гамбурга, Рурську й Саарську області необхідно було підпорядкувати контролю Об’єднаних Націй. У.Черчілль висунув проект розділу Німеччини на 3 частини: Пруссію, Рур та Південну Німеччину (Баварія, Вюртемберг, Пфальц, Саксонія, Баден), яку він пропонував включити разом із придунайськими країнами Європи до складу Дунайської конфедерації. За наполяганням Й.Сталіна розгляд нім. питання було покладено на Європ. консультативну комісію. Учасники конференції прийняли рішення щодо передачі Кенігсберга (нині м. Калінінград, РФ) СРСР. До Польщі передбачалося приєднати Сх. Пруссію та "Оппельнську провінцію", сх. польс. кордон мав проходити по "Керзона лінії", західний — по річці Одер. На Т.к. Ф.Рузвельт виклав свою схему майбутньої міжнар. організації безпеки, основою якої мали стати Об’єднані Нації. Була прийнята Декларація трьох д-в щодо спільних дій у війні проти Німеччини та післявоєнного співробітництва. У ній наголошувалося, що США, Велика Британія та СРСР працюватимуть спільно як під час війни, так і в післявоєнний час; кер-во трьох д-в визнало свою відповідальність у справі забезпечення миру, що буде схвалений переважною більшістю народів планети. Обговоривши за участю дипломатичних радників майбутні глобальні проблеми людства, керівники США, Великої Британії та СРСР зобов’язалися сприяти активній співпраці, взаємодії та входженню до світ. сім’ї демократ. країн усіх великих і малих народів, які прагнуть усунення тиранії, рабства, пригноблення й нетерпимості. У декларації наголошувалося, що ніяка сила у світі не зможе завадити союзним д-вам знищити нім. армії на суходолі, підводні човни на морі й зруйнувати їхні військ. з-ди з повітря. У прийнятій на Т.к. Декларації трьох д-в про Іран було зафіксовано намір урядів США, СРСР та Великої Британії зберегти повну незалежність, суверенітет і територіальну недоторканність Ірану. Учасники декларації заявили, що вони розраховують на участь Ірану в забезпеченні по завершенні війни міжнар. миру та безпеки згідно з принципами Атлантичної хартії (1941). Уряди трьох д-в визнали підтримку Ірану під час війни, особливо в транспортуванні вантажів з-за кордону до СРСР та узгодили питання щодо подальшого надання екон. допомоги країні. По завершенні воєнних дій будь-які екон. проблеми Ірану, як і ін. членів Об’єднаних Націй, мали розглядатися міжнар. конференціями та організаціями.

Дж.: Внешняя политика Советского Союза в период Отечественной войны, т. 1. М., 1944; Бережков В.М. Тегеран 1943: На конференции Большой тройки и в кулуарах. М., 1968; Teheran, Jalta, Potsdam: Konferenzdocumente der Sowjetunion, bd.1. Köln, 1968; Тегеран—Ялта—Потсдам: Сборник документов. М., 1970; Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941—1945: Сборник документов, т. 2. М., 1984; Бережков В.М. Страницы дипломатической истории. М., 1987; Переписка Председателя Совета Министров СССР с президентами США и премьер-министрами Великобритании во время Великой Отечественной войны 1941—1945 гг., т. 1—2. М., 1989; Документы международных отношений и внешней политики СССР (1917—1945). М., 1996; Suri J. American foreign relations since 1898: a documentary reader. Chichester, 2010.


Література:
  1. Best G. Churchill: A Study in Greatness. London, 2001
  2. Persico J.E. Roosevelt’s Secret War: FDR and World War II Espionage. New York, 2001
  3. Тегеран-43: взгляд 60 лет спустя: материалы «круглого стола» 2 декабря 2003 г. М., 2004

Посилання:
  • АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІЦІЯ У ІІ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
  • ЧЕРЧІЛЛЬ ВІНСТОН ЛЕОНАРД СПЕНСЕР
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДРУГИЙ ФРОНТ
  • КЕРЗОНА ЛІНІЯ
  • РУЗВЕЛЬТ ФРАНКЛІН ДЕЛАНО
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ЮГОСЛАВІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ІРАН, ІСЛАМСЬКА РЕСПУБЛІКА ІРАН
  • КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ В СРСР 1944, РОЗШИРЕННЯ ПРАВ СОЮЗНИХ РЕСПУБЛІК СРСР
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • НОРМАНДСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ПОЛЬЩА
  • РАДЯНСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1945
  • СІКОРСЬКИЙ ВЛАДИСЛАВ-ЕВГЕНІУШ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)