ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТЕРЛЕЦЬКИЙ ЄВГЕН ПЕТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Дорошко М.С. ТЕРЛЕЦЬКИЙ Євген Петрович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Terletskyj_Y (останній перегляд: 24.04.2019)
ТЕРЛЕЦЬКИЙ ЄВГЕН ПЕТРОВИЧ

ТЕРЛЕЦЬКИЙ Євген Петрович (1892—1938) — політ. і держ. діяч. Н. в с. Лозовий Яр (нині село Яготинського р-ну Київ. обл.) в сім’ї священика. Із 1911 — член Партії соціалістів-революціонерів. 1916 закінчив ф-т сусп. наук Психоневрологічного ін-ту в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). У квітні—грудні 1917 — член Полтав. ради робітн. і солдатських депутатів. Із 1917 — член Партії лівих соціалістів-революціонерів. У грудні 1917 — квітні 1918 — член ЦВК Рад України, нар. секретар земельних справ, член делегації Рад. України на мирних переговорах у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь), у квітні—липні 1918 — член Всеукр. бюро для кер-ва повстанською боротьбою проти нім. окупації. Із 1918 — член Української партії лівих соціалістів-революціонерів (борбистів), 1919 — відп. секретар ЦК цієї партії. Із 1919 — член КП(б)У, у грудні 1919 — член Всеукр. революц. к-ту, 1920—22 — нар. комісар юстиції УСРР. 1920—21 — член ЦК КП(б)У.1921 Т., відчуваючи постійний тиск та недовіру з боку ортодоксальних більшовиків, що працювали під його кер-вом, подав заяву про свою відставку з посади наркома юстиції УСРР, мотивуючи цей крок тим, що він не зміг пристосуватися до рутинної роботи в наркоматі юстиції, яка супроводжувалася "дрібним, на особистому ґрунті інтриганством співробітників установи, якою мені доручено керувати". Після відставки з посади наркома юстиції отримав призначення на дипломатичну роботу, зокрема 1922—23 — повноважний представник УСРР в країнах Балтії (Латвія, Литва, Естонія). Щоправда, уже на початку квітня 1922 уряд УСРР мусив ліквідувати свою дипломатичну місію в країнах Балтії через перешкоди, що їх укр. дипломатам штучно створювали повноважні представники РСФРР в цих країнах та член колегії наркомату закордонних справ РСФРР Я.Ганецький. Як наслідок, функції укр. представництва в Латвії та Естонії були передані місії РСФРР, продовжувало працювати лише представництво УСРР в Литві. 1923—26 Т. працював у постійному представництві УСРР при РНК СРСР у Москві представником із питань сільс. госп-ва, а з 1926 — на керівних парт. і госп. посадах у РСФРР, зокрема 1928—30 — заст. голови Всесоюзної ради колгоспів і Колгоспцентру СРСР і РСФРР. 1932 закінчив Ін-т червоної професури. У травні 1932 — 1935 — працівник апарату Центр. контрольної комісії ВКП(б) — наркомату робітничо-сел. інспекції СРСР, із червня 1934 — член Воронезьких обкому ВКП(б) і облвиконкому, уповноважений Центр. держ. комісії з визначення урожайності при РНК СРСР по Воронезькій обл.1937 репресований.


Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • МОСКВА
  • ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (ПЛСР), ЛІВІ ЕСЕРИ
  • ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (БОРБИСТІВ), БОРБИСТИ (УПНР)

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕТВЕРТИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД (1920)
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УСРР
  • НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ ПОВСТАНСЬКИЙ
  • НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ
  • ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (ПЛСР), ЛІВІ ЕСЕРИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)