ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТИЩЕНКО ЮРІЙ ПИЛИПОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Мельник О.М. ТИЩЕНКО Юрій Пилипович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tishchenko_Yu (останній перегляд: 21.08.2019)
ТИЩЕНКО ЮРІЙ ПИЛИПОВИЧ

ТИЩЕНКО Юрій (Георгій) Пилипович (криптоніми та псевдоніми — С.Ю., Ю.А., Ю.С., Ю.Т-ко, Ю.Азовський, Юрій Азовський, Галайда, Федір Гарах, Атанасій Дюльгеров, О.Кадило, Павло Лаврів (Лавров), Ю.Сірий, Юр.Сірий, Юр.Салтичинський; 04.05(22.04).1880—05.12.1953) — видавець, книгар, публіцист, письменник, перекладач, громад. діяч. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1909), чл.-кор. Української вільної академії наук. Н. в с. Салтичія Бердянського пов. Таврійської губ. (нині село Черніг. р-ну Запоріз. обл.) в сел. родині. По закінченні нар. школи та вчительської семінарії на поч. 1900-х рр. заробляв приватними уроками, вчителював у нар. школах Бердянського пов. Із 1902 викладав історію, літературу та географію у двокласній школі при залізничному депо на станції Долгінцеве (нині в межах м. Кривий Ріг). У грудні 1905 під час збройного повстання на Катериносл. залізниці вступив до загону робітн. самооборони, брав участь у збройних сутичках з урядовими військами. На поч. 1906 був заарештований. Після втечі із суд. зали під час процесу в Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ) у липні 1907 за сприяння В.Винниченка був нелегально переправлений до Львова, працював у страховому т-ві "Дністер" .

Член Української соціал-демократичної робітничої партії, співпрацював з тижневиком "Земля і воля". У вересні 1907 оселився в Києві, де провадив справи М.Грушевського. Керівник редакції (1907—12), член ред. к-ту "Літературно-наукового вістника" (1912—13), зав. редакції ілюстрованої щотижневої газети для селян і робітників "Село" ("Засів"; вересень 1909 — серпень 1912). Один із засновників вид-ва "Українська хата" (1909), редактор вид-ва "Лан" (1909—13), директор видавничого т-ва "Дзвін" (1911—24), організатор (1908) та завідувач книгарні "Літературно-наукового вістника" в Києві (1911—13) та її філій у Харкові (1909) і Єкатеринодарі (нині м. Краснодар; 1911). Автор науково-популярних і дитячих книжок, що виходили у вид-вах Є.Череповського, "Лан", "Український учитель" та перевидавалися впродовж подальших років. Друкував літературно-критичні, публіцистичні, науково-популярні, біографічні статті та оповідання на шпальтах "ЛНВ", "Села" ("Засіву"), "Ради", "Рідного краю", "Дзвінка", "Дзвону", "Молодої України", "Світла", "Української хати" .

Під загрозою арешту був змушений 1913 виїхати за кордон. Короткий час перебував у США, де був організатором книгарні Українського народного союзу та співредактором газ. "Свобода" . Із липня 1914 нелегально перебував у межах Рос. імперії, опікувався виданням творів В.Винниченка в Москві, був координатором діяльності осередків УСДРП на Катеринославщині та Харківщині (1914—15), один з ініціаторів створення парт. тижневика "Слово". Заарештований у січні 1916, після виправдального суд. вироку відправлений до рос. війська.

За Української Центральної Ради — голова пресового бюро та редактор "Вісника Генерального секретаріату України" (1917), співзасновник вид-ва "Український учитель", журналів "Світло" та "Українська школа". За Української Держави відряджений мін-вом народної освіти до Австро-Угорщини та Німеччини для організації видання підручників для нар. шкіл. У Відні впродовж 1918—19 ним було надруковано понад 300 тис. прим. навч. літератури, зокрема "Буквар" та "Читанки" С.Черкасенка, "Геометрія" О.М.Коваленка. На еміграції мешкав у Відні (1918—22), Берліні (Німеччина; січень—жовтень 1923), Празі (нині столиця Чехії; 1923—34, 1939—45). Один з організаторів Союзу укр. журналістів і письменників у Відні (1919) та Союзу укр. видавців (1920), віденського Союзу "Голодним України" (1922). Належав до Закордонної групи Української комуністичної партії (1919—21), брав участь у переговорах В.Винниченка з Б.Куном (березень 1919), співпрацював із тижневиком "Нова доба" та час. "Нова Україна".

1927 заснував у Празі при книгарні Ф.Свободи українсько-рос. відділ, який з часом перетворив на власну книгарню. 1934 переніс її до Мукачевого. 1936 переїхав до Ужгорода, де співпрацював з газ. "Українське слово" та виданнями "Просвіти". 1938 відкрив власну книгарню в Перечині. Через агресію Угорщини проти Карпатської України змушений тікати до Праги, де заснував власне вид-во. Упродовж 1939—45 в серіях "Життя і чин" та "Наукова бібліотека ЮТ [Юрія Тищенка]" було видано "Поезії Тараса Шевченка" за редакцією П.Богацького (1944), праці Мих.Антоновича, М.Гнатишака, Д.Дорошенка, І.Огієнка, Н.Полонської-Василенко, Д.Чижевського, В.Щербаківського, Д.Донцова, А.Животка, Я.-Б.Рудницького, П.Феденка.

За часів гітлерівської окупації Праги Т. надавав підтримку особам, які опинилися на нелегальному становищі, зокрема публіцисту єврейс. походження М.Гехтеру.

У травні 1945 залишив Прагу, яка була зайнята рад. військами. Перебував у таборах для переміщених осіб у брит. окупаційній зоні в Баварії та Гольштинії. У Гайкендорфі під Кілем (Німеччина) Т. організував друкарню Українського національного об’єднання, видав 3 числа "Літературно-наукового збірника" (1946—48) та власні лекції "Друкарство: порадник для робітників пера і друку", поновив випуск "Наукової бібліотеки ЮТ", видавши праці Б.Крупницького "Культурне життя в Україні за гетьма-на Д.Апостола" та О.Оглоблина "Ханенки (сторінка з історії українського автономізму ХVIII століття)". Заснував Об’єднання працівників дитячої літератури (1945), для якого редагував "Українську дитячу енциклопедію".

1950 під загрозою депортації до СРСР переїхав до США, короткий час мешкав у Ньюарку (шт. Нью-Джерсі), надалі — в Нью-Йорку. Співпрацював із газ. "Свобода", редагував "Літературно-науковий збірник", був обраний чл.-кор. УВАН у США. Поновив діяльність власного видавничого т-ва, яке надрукувало 12 томів творів Лесі Українки, "Географію України" та книжку Т. "Україна земля моїх батьків", здійснило перевидання оповідань Ю.Сірого (один із псевдонімів Т.) "Про горобця, славного молодця", "Світова мандрівка краплини води", переклади казок Р.Кіплінга.

П. у м. Нью-Йорк.


Праці:
  1. Про світ Божий (бесіди по природознавству). К., 1908
  2. Житє ростин: нарис анатомії і фізіольогії ростин. К., 1909
  3. Дивні рослини. К., 1910
  4. Світова подорож краплини води: оповідання для дітей. К., 1910
  5. Хто такий В. Винниченко : Біографічний нарис. К., 1917
  6. Новелі. [К.—Відень, 1919]
  7. З історії видавничої й книгарської справи в Україні. Прага, 1940
  8. З моїх зустрічей. Там само (Коріген—Кіль), 1947, т. 2
  9. Перші наддніпрянські українські масові політичні газети: 1909—1912. Нью-Йорк, 1952
  10. Україна земля моїх батьків. Нью-Йорк, 1952
  11. Участь В. Винниченка в революційному русі 1914—1916 рр. В кн.: Винниченко В. Статті й матеріали. Нью-Йорк, 1953
  12. Я вже був в Америці. В кн.: Ювілейний альманах «Свободи» 1893—1953. Джерси-Сіти, 1953
  13. З моїх зустрічей: Спогади. К., 1997
Література:
  1. Одарченко П. Юрій Тищенко-Сірий. «Свобода», 1953, ч. 253, 9 грудня
  2. Дорошенко В. Життьовий шлях Юрія Тищенка-Сірого. Там само, 1954, ч. 88—94, 8—18 травня
  3. Шудря М. Трудівник пера і друку. В кн.: Тищенко (Сірий) Ю. З моїх зустрічей: Спогади. К., 1997
  4. Одарченко П. Юрій Тищенко (до 100-річчя з дня народження громадського діяча). В кн.: Одарченко П. Видатні українські діячі: Статті. Нариси. К., 1999
  5. Ткаченко І. Юрій Тищенко (Сірий) — права рука М. Грушевського у київських справах. «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського», 2006, вип. 11
  6. Мельник О. Щоденник Юрія Тищенка (Сірого) (1919—1924). «Український археографічний щорічник», 2007, вип. 12
  7. Миронець Н. Листи Володимира Винниченка до Юрія Тищенка (Сірого) (1919—1920 роки). Там само
  8. Погребенник Ф. Тищенко Юрій. В кн.: Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника, ч. 2. К., 2007

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНТОНОВИЧ МИХАЙЛО ДМИТРОВИЧ
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БОГАЦЬКИЙ ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДНІСТЕР
  • ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДОРОШЕНКО ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДЗВІН
  • ФЕДЕНКО ПАНАС ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГНАТИШАК МИКОЛА
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • ХАРКІВ
  • КОВАЛЕНКО ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • КРАСНОДАР
  • КРИВИЙ РІГ
  • КРУПНИЦЬКИЙ БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛЕСЯ УКРАЇНКА
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛЬВІВ
  • МОСКВА
  • МУКАЧЕВЕ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • НОВА ДОБА
  • ОГІЄНКО ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ОГЛОБЛИН ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • ПЕРЕЧИН
  • ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО НАТАЛІЯ ДМИТРІВНА
  • РАДА
  • РІДНИЙ КРАЙ - НАУКОВИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЖУРНАЛ
  • РУДНИЦЬКИЙ ЯРОСЛАВ-БОГДАН
  • ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СВОБОДА - ГАЗЕТА, США
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА ХАТА (1909-1914)
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ УСДРП
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК (США)
  • УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ОБ'ЄДНАННЯ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ СОЮЗ (США, 1894)
  • УЖГОРОД
  • ВІДЕНЬ
  • ВІСНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ УКРАЇНИ
  • ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ
  • ЗАКОРДОННА ГРУПА УКРАЇНСЬКОЇ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ
  • ЖИВОТКО АРКАДІЙ ПЕТРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)