ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТОВАРИСТВА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Овчаренко В.П., Овчаренко П.Д. ТОВАРИСТВА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tovarystva_natsionalno (останній перегляд: 16.12.2018)
ТОВАРИСТВА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ В УКРАЇНІ

ТОВАРИСТВА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ В УКРАЇНІ — громад. добровільні об’єднання, що створюються й діють для реалізації культурно-освіт., мовних, реліг., інформаційних та ін. соціальних потреб представників етнонац. спільнот України. Створення й діяльність т-в пов’язані зі становленням громадянського суспільства, з розвитком різноманітних форм громад. самодіяльності.

За результатами перепису населення 2001, в Україні поряд з українцями, які становлять етнічну більшість, проживають представники понад 130 етносів. В умовах демократичних перетворень з весни 1989 почали створюватися перші національно-культурні товариства в Україні. Національно-культ. діяльність активізувалася з проголошенням незалежності України 1991. Саме з того часу в умовах якісно нової етнонац. політики створювали-ся керівні органи національно-культ. т-в як різновиду громад. об’єднань етнонац. спільнот України, опрацьовувалися їхні статути, положення, програми тощо. Слід зазначити, що документи національно-культ. т-в зазвичай декларують право бути їхніми членами для всіх бажаючих, незалежно від етнічної приналежності та віку. Окремими статутами національно-культ. т-в передбачається членство громадян іноз. країн, які проживають в Україні тимчасово, а також — юрид. осіб (колективних членів). Деякі національно-культ. т-ва засновують спец. фонди для проведення різноманітних культ. і доброчинних заходів, підтримки власних періодичних та літературних видань. Легітимізацію національно-культ. т-в в Україні здійснюють відповідні органи юстиції. Уже на кінець 1991 було зареєстровано бл. 150 національно-культ. т-в. Потреби їх функціонування обумовили здійснення комплексу організаційно-правових заходів з підготовки відповідних нормативно-правових актів та офіційну підтримку з боку влади.

Базовий у цій сфері Закон України "Про національні меншини в Україні" (1992) визначив правові засади держ. політики стосовно міжнац. відносин та прав національних меншин України в задоволенні соціальних потреб, відродженні, збереженні і розвитку к-р, мов і традицій. Конституція України 1996 закріпила цю правову норму. У статті 11 йдеться про те, що "...держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України".

Національно-культ. т-ва в Україні створили азербайджанці, ассирійці, албанці, болгари, башкири, білоруси, буряти, вірмени, греки, грузини, гагаузи, дагестанці, естонці, євреї, інгуші, казахи, караїми, комі-перм’яки, корейці, кримські татари, курди, киргизи, кримчаки, литовці, молдовани, німці, осетини, поляки, роми (цигани), росіяни, румуни, словаки, татари, турки-месхетинці, угорці, узбеки, чехи, чеченці.

Простежується чітка тенденція до збільшення мережі національно-культ. т-в в Україні. На 1 січня 1999 їх було зареєстровано 306, у т. ч. 21 із всеукр. статусом, станом на 1 січня 2012 — відповідно 1458, із них 44 — всеукраїнські.

Національно-культ. т-ва із всеукр. статусом — це об’єднання, діяльність яких поширюється на територію України або більшості її областей, вони мають відділення. Місц. національно-культ. т-вами є об’єднання, сфера впливу яких розповсюджується на територію відповідної адм.-тер. одиниці або кількох із них. Національно-культ. т-ва функціонують у відповідності зі своїми статутами й користуються правами юрид. осіб. Інтереси національно-культ. т-в у громадсько-політ. структурі укр. сусп-ва представляє Рада нац. т-в України, а до 2010 також представляла Дорадча рада представників громад. об’єднань нац. меншин при Держ. к-ті України у справах національностей та міграції (була створена 1996 і функціонувала до ліквідації зазначеного к-ту 2010).

Із поч. 21 ст. до роботи в національно-культ. т-вах залучалися понад 300 тис. осіб. Серед національно-культ. т-в бл. 100 представляють інтереси громадян України — етнічних росіян, понад 150 — євреїв, бл. 120 — поляків, понад 100 — греків, 88 — ромів (циган), 85 — німців, 41 — болгар, 35 — вірмен, 34 — азербайджанців, 19 — угорців, 18 — білорусів, 15 — корейців, 14 — румунів, 13 — татар, 10 — молдован, по 9 — караїмів і литовців, 5 — словаків. Інші етноси України представляли по 3 і менше національно-культ. т-в різного статусу.

Національно-культ. т-ва за формою досить різноманітні, серед них найпоширеніші асоціації, спілки, федерації, ради, культ. центри, земляцтва, громад. клуби. Зокрема, у столиці України — м. Київ — діють Всеукр. рос. національно-культ. т-во "Русь", просвітницьке національно-культ. т-во "Русское собрание", Респ. культ. центр тюркомовних народів України, 5 т-в єврейс. к-ри України із всеукр. статусом, Київ. асоціація корейців, Київ. т-во дагестанського земляцтва та ін. Діяльність національно-культ. т-в спрямована на розвиток толерантних міжетнічних відносин, відродження й розвиток нац. к-р, задоволення духовних запитів поліетнічного населення д-ви. Національно-культ. т-ва беруть участь у проведенні громад. культ. заходів, створюють нац. будинки і палаци к-ри, дискусійні клуби, здійснюють книговидавничу діяльність, випускають газети, журнали та ін. періодичні видання, сприяють пошукові й збереженню нац. культурно-істор. цінностей, встановлюють зв’язки і здійснюють співробітництво з держ. та громад. орг-ціями України і зарубіжних д-в, передусім — своїх етнічних Батьківщин.

Матеріальні засоби громад. об’єднань нац. меншин формуються із членських внесків, добровільних пожертвувань, надходжень від проведення у відповідності зі статутами культурно-масових заходів, прибутків від господарсько-вироб. діяльності, інших, не заборонених законом, джерел.

Кошти з держ. бюджету на підтримку культурно-просвітницької діяльності національно-культ. т-в виділяються відповідно до порядків використання бюджетних коштів, які затверджуються постановами КМ України.

Досвід роботи національно-культ. т-в України свідчить, що укр. держава створює належні умови для захисту етнічної, культ. та мовної самобутності нац. меншин. Це є одним із важливих чинників соціально-політ. стабільності в суспільстві.


Література:
  1. Національні меншини України: історія та сучасність: Науково-довідкове видання. К., 2006
  2. Україна багатоетнічна / Multiethnic Ukraine. К., 2008
  3. Євтух В.Б. Етнічність: Енциклопедичний довідник. К., 2012

Посилання:
  • ЕТНОС
  • ГАГАУЗИ
  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
  • КАРАЇМИ
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КИЇВ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)