ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЦИХ ВОЛОДИМИР ФРАНЦЕВИЧ

  Бібліографічне посилання: Стельмах С.П. ЦИХ Володимир Францевич [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tsykh_VF (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЦИХ ВОЛОДИМИР ФРАНЦЕВИЧ

ЦИХ Володимир Францович (1805—01.05(19.04).1837) — історик, професор заг. історії, ректор Київ. ун-ту. Н. в Харківській губернії в сім’ї військовослужбовця. Після закінчення Катериносл. г-зії 1822 вступив на філол. ф-т Харків. ун-ту, який закінчив 1825 зі ступенем кандидата. Із 1831 почав викладання заг. історії в Харків. ун-ті. 1833 захистив магістерську дис. з історії на тему: "Вирішення питання щодо постійного збільшення маси історичних відомостей і розширення обсягу історії: чи не потрібно змінити звичний спосіб викладання цієї науки і який він має бути, як взагалі, так і особливо в університетах?" З відкриттям 1834 Київ. ун-ту — екстраординарний, ординарний (1835) професор заг. історії, декан 1-го відділення (історико-філол.) філос. ф-ту, ректор (1836) ун-ту.

Крім магістерської дисертації, Ц. залишив після себе лише кілька промов і статей (переважно з рим. історії). Сучасники відзначали насамперед викладацьку майстерність професора, серед вихованців якого був М.Костомаров. Дослідник історії Київ. ун-ту В.Шульгин зазначав, що Ц. "вважався окрасою університету". У Харків. і Київ. ун-тах він читав лекції з давньої, середньовічної і нової історії (до серед. 18 ст.). В основу курсу давньої історії Ц. поклав посібники відомого історика А.-Г.Геерена, зокрема "Посібник з історії систем європейських держав та їхніх колоній", твори Б.-Г.Нібура з рим. історії. Лекції із середньовічної історії ґрунтувалися на працях Ф.Гізо, О.Тьєррі, нім. історика Ф. фон Раумера та ін. Істор. світогляд Ц. формувався під впливом універсальної концепції історії Й.-Г.Гердера з її космополітичним, культурно-орієнтованим націоналізмом, суб’єктивно-ідеалістичної історіософії Ф.-В.Шеллінга і романтичного напряму європ. історіографії. Історичний процес розглядався Ц. як органічне поєднання одиничного і загального, як "єдиний потік". Під загальним він розумів "людство в цілому", а одиничне виступало у формі дій "людини на громадянській, розумовій і моральній ниві його буття". На думку Ц., істор. розвиток окремих осіб і націй, народів, д-в і людства в цілому здійснювався шляхом прогресу як морального самовдосконалення. Роль особи в історії він визначав за її участю в поширенні серед народу ідей гуманізму, справедливості, загальнолюдської моралі. Ц. наголошував і на дидактичній функції історії, яка повинна звертати особливу увагу на висвітлення тих періодів, які демонструють високий моральний стан людства. Універсальна концепція істор. процесу Ц. ґрунтувалася на понятті "цілої сукупності життя роду людського". Привертає увагу його оригінальна періодизація всесвітньої історії. Він виступав проти традиційного поділу всесвітньої історії на стародавню, середньовічну і нову, оскільки такий поділ не відповідав сучасному стану науки і самому поняттю історії. Ц. пропонував такий поділ: 1) історія азіатського, або східного людства; 2) історія народів еллінських та італійських; 3) історія народів середньої та північної Європи. Щодо проблеми пізнання історії, то Ц. у дусі пануючих у його час історіософських систем вважав, що дослідник має проникнутися "духом часу". Конкретно-істор. дослідження повинне було ґрунтуватися на фактах, оскільки "одні лише факти, одна предметність дає життя опису". Історик мав з’ясовувати взаємозв’язок і причини істор. подій.

дата публікації: 2013 р.

Праці:
  1. Несколько слов о величии духа. «Украинский журнал», 1825, № 16, ч. 7
  2. Взгляд на историческую жизнь народа эллино-македонского. «Журнал Министерства народного просвещения», 1835, май
  3. О цели и пользе высших учебных заведений. В кн.: Записки и речи, читанные при открытии Императорского Университета святого Владимира, 15 июля 1834 года. К., 1840
Література:
  1. Шульгин В. История Университета святого Владимира. СПб., 1860
  2. Бузескул В.П. Всеобщая история и ее представители в России в ХIХ и начале ХХ века, ч. 1. Л., 1929
  3. Стельмах С. Історична наука в Україні епохи класичного історизму (ХIХ — початок ХХ ст.). К., 2005

Посилання:
  • ГЕРДЕР ЙОГАН-ГОТФРІД
  • ГІЗО ФРАНСУА-П'ЄР-ГІЛЬЙОМ
  • ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС
  • ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • НІБУР БАРТОЛЬД-ГЕОРГ
  • ШУЛЬГИН ВАСИЛЬ ВІТАЛІЙОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • МЕДІЄВІСТИКА
  • НОВА ІСТОРІЯ
  • ТИМЧАСОВИЙ КОМІТЕТ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАРОЖИТНОСТЕЙ У КИЄВІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)