ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТИМЧЕНКО ЄВГЕН КОСТЯНТИНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Юркова О.В. ТИМЧЕНКО Євген Костянтинович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tymchenko_Y (останній перегляд: 21.08.2019)
ТИМЧЕНКО ЄВГЕН КОСТЯНТИНОВИЧ

ТИМЧЕНКО Євген Костянтинович (08.11(27.10).1866—22.05.1948) — мовознавець-україніст, перекладач. Професор (1918). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, Українського наукового товариства, чл.-кор. АН СРСР (1929). Н. в м. Полтава. 1889—90 — вільний слухач Петерб. ун-ту. Працював у держ. установах Києва та Чернігова, у редакції час. "Киевская старина", в б-ці Київ. ун-ту. Брав участь у підготовці тлумачного словника укр. мови за редакцією Б.Грінченка, упорядковував програми до збирання діалектичних одмін укр. мови (разом із К.Михальчуком, 1909—10).

1910 закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Викладав рос. мову в середніх навч. закладах Києва та на Вищих жін. курсах. Магістр рос. мови та словесності (1914). 1914—15 — приват-доцент Варшавського ун-ту, 1915 разом з ун-том евакуйований до м. Ростов-на-Дону (нині місто в РФ), де викладав у створеному на базі Варшавського Донському ун-ті. 1917 в Ростові-на-Дону організував т-во "Просвіта", від якого 1918 був делегований до Української Центральної Ради. Як представник Укр. наук. т-ва брав участь у роботі Комісії з підготовки до створення УАН (1918).

Із 1918 — професор кафедри українознавства Київ. держ. ун-ту. Наприкінці 1919 емігрував до Швейцарії. 1920 повернувся в Україну, працював професором кафедри заг. мовознавства Кам’янець-Подільського ун-ту. Згодом повернувся до Києва, де очолив створену 16 грудня 1918 Постійну комісію для складання істор. словника укр. мови при УАН. Був директором комісії до 22 лютого 1930, коли згідно з постановою Президії ВУАН вона була об’єднана з Інститутом української наукової мови. Одночасно 1920—32 — професор Київ. ін-ту нар. освіти, 1925—28 — член Комісії для впорядкування укр. правопису при Наркомосі УСРР. 1930—31 — співробітник відділу історії укр. мови Ін-ту укр. наук. мови, 1931—33, після ліквідації цього ін-ту, — співробітник Ін-ту мовознавства ВУАН. Звільнений з роботи за звинуваченням у контрреволюц. діяльності, перебував на пенсії.

Автор праць із фонетики, граматики, лексики, лексикографії, діалектології та історії укр. мови, підручників та укладач словників. Йому належить перший переклад укр. мовою фінського епосу "Калевала" (Львів, 1901; 2-ге вид. — К., 1928; К., 1995). Перекладав твори Дж.-Г.Байрона, В.Гюго, М.Метерлінка та ін. Співредактор "Збірника заходознавства" (К., 1929).

Заарештований 9 серпня 1938 і звинувачений в участі в "антирадянській українській націоналістичній терористичній організації", що Т. категорично заперечував, однак визнавав свої націоналістичні погляди. 1940 засуджений до 5-ти років заслання у Красноярському краї РРФСР. Проживав у с. Дзержинське (1940—41), потім — у м. Ачинськ.

1944 за викликом АН УРСР повернувся до Києва, працював старшим наук. співробітником Ін-ту мовознавства АН УРСР.

П. у м. Київ.

Реабілітований 1989.


Праці:
  1. Русско-малороссийский словарь, т. 1—2. К., 1897—99
  2. Українська граматика. К., 1907 (2-ге вид. — К., 1917; 3-тє вид. — К., 1918)
  3. Причинки до української діалектології. К., 1908
  4. Українська граматика для шкіл середніх. К., 1918
  5. Льокатив в українській мові. К., 1925
  6. Номінатив і датив в українській мові. К., 1925
  7. Вокатив і інструменталь в українській мові. К., 1926
  8. Курс історії українського язика: вступ і фонетика. К., 1927 (2-ге вид. — К., 1930)
  9. Акузатив в українській мові. К., 1928
  10. Історичний словник українського язика, т. 1 (А—Ж), зошити 1—2. Х.—К., 1930—32 (перевид. — К., 1985; редактор)
  11. Пам’яті Бориса Михайловича Ляпунова. «Наукові записки Інституту мовознавства АН УРСР», 1946, т. 2—3
  12. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст., кн. 1—2. К.—Нью-Йорк, 2002—03
Література:
  1. Життєпис Є.К. Тимченка (складений ним самим). «Записки історично-філологічного відділу УАН» (К.), 1919, кн. 1
  2. Булаховський Л.А. Євген Костянтинович Тимченко [некролог]. «Наукові записки Інституту мовознавства АН УРСР», 1948, т. 6
  3. Булахов М.Г. Тимченко Евгений Константинович. В кн.: Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды: Биобиблиографический словарь, т. 3. Минск, 1978
  4. Жовтобрюх М.А. Євген Костянтинович Тимченко — вчений і педагог. «Мовознавство», 1991, № 5
  5. Євген Тимченко — вчений і громадський діяч [добірка статей]. «Українська історична та діалектна лексика» (Львів), 1996, вип. 3
  6. Наукова спадщина Є. Тимченка як джерело мовознавчих досліджень [добірка статей]. Там само
  7. Селігей П.О. Науковці мовознавчих установ Академії наук України: 1918—1943 рр. В кн.: Інститут мовознавства імені О.О. Потебні НАН України — 75: 1930—2005: Матеріали до історії. К., 2005

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ МОВИ
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ПОЛТАВА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

  • Пов'язані терміни:
  • ДАВНЬОРУСЬКОЇ НАРОДНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ЛАЗАРЕВСЬКА КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРIВНА
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ПЕРЕТЦ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПЛЕЯДА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)