ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТИСАРОВСЬКИЙ ЄРЕМІЯ

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ТИСАРОВСЬКИЙ Єремія [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tysarovskyj_Y (останній перегляд: 18.11.2018)
ТИСАРОВСЬКИЙ ЄРЕМІЯ

ТИСАРОВСЬКИЙ Єремія (світське ім’я — Євстафій; імовірно, 1570-ті pp. — п. 11(01).03.1641) — львів. єпископ, екзарх константиноп. патріарха. Походив із шляхетського роду Тисаровських герба "Сас". Імовірно, вчився у Львівській братській школі. По смерті львів. єпископа Гедеона (Балабана) був висунутий у жовтні 1607 львів. духовенством і Львівським братством його наступником. Під тиском польс. короля Сигізмунда III Ваза мусив погодитися на катол. сповідання віри, але, діставши королів. універсал від 31 жовтня 1607 на львів., галицьку й кам’янецьку кафедру, відмовився від своєї обіцянки. Отримав благословення на висвяту від константиноп. патріарха та був висвячений з участю сучавського митрополита Анастасія. По смерті 1610 перемишльського єпископа Михаїла (Копистенського) залишився єдиним правосл. єпископом у Речі Посполитій. У січні 1614 став екзархом константиноп. патріарха в Речі Посполитій, фактично предстоятелем Київ. митрополії до 1620. Брав участь у підготовці до Київ. правосл. церк. собору 1620, який відродив вищу ієрархію правосл. церкви в Речі Посполитій. Мав значний авторитет серед православних, відзначився в боротьбі за збереження правосл. церкви в Речі Посполитій, часто здійснював поїздки по парафіях, чисельність яких при ньому перевищила 1 тис., за деякими даними, заснував Манявський скит. 1616 заклав Спасо-Преображенський храм у Бершаді. Підтримував братства, сприяв розвиткові освіти й книгодрукування. Саме йому були присвячені деякі книги, видані 1616—28, напр. "Вірші" (1616) Памва Беринди. 1625 відправив посольство до рос. царя Михайла Федоровича із клопотанням про підтримку правосл. церкви в Речі Посполитій та про фінансову допомогу. Був противником Київського православного церковного собору 1629, який мав поставити питання про об’єднання з унійцями, і не прибув на нього. Цей собор було, по суті, зірвано. 1631 освятив Свято-Успенський храм у Львові, дещо пізніше збудував церкву Різдва Пресвятої Богородиці на Краківському передмісті Львова. По смерті Іова (Борецького) знову був призначений константиноп. патріархом екзархом для Київ. митрополії. У квітні 1633 очолив хіротонію київ. митрополита Петра (Могили). Останній період свого життя провів переважно у своїй родинній маєтності Жовчів (нині село Рогатинського р-ну Івано-Франк. обл.), де й помер. Там же, у місц. церкві, і був похований.


Література:
  1. Макарий (Булгаков). История Русской Церкви, кн. 6. М., 1996
  2. Кметь В. Львівський єпископ Єремія (Тисаровський) у «Життєписах» сучасника. В кн.: Наукові зошити історичного факультету [Львівського національного університету], вип. 4. Львів, 2001

Посилання:
  • БАЛАБАН ГЕДЕОН
  • БЕРШАДЬ
  • БЕРИНДА ПАМВО
  • БОРЕЦЬКИЙ ІОВ
  • БРАТСТВА
  • ДУХОВЕНСТВО
  • КИЇВСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1629
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА
  • ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО, СВЯТО-УСПЕНСЬКЕ СТАВРОПІГІЙСЬКЕ БРАТСТВО У ЛЬВОВІ, ЛЬВІВСЬКА СТАВРОПІГІЯ
  • МАНЯВСЬКИЙ СКИТ
  • МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ
  • МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ПАРАФІЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА

  • Пов'язані терміни:
  • БЕРИНДА ПАМВО
  • ФЕОФАНА III МІСІЯ В УКРАЇНІ 1620


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)